Тілесні покарання – хибний спосіб виховання
Якщо ми караємо дітей «під гарячу руку», це означає, що ми гірше володіємо собою, аніж вимагаємо цього від дитини, ми робимо це не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервову напругу. Слід пам'ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.
Пам'ятайте, що:
Проблема насильства неповнолітніх як гостре соціальне явище
_________________________________________
Про особливості дитини, яка має йти до школи
_________________________________________________
Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.
Поради батькам першокласників
1. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою і лагідним словом.
2. Не нагадуйте про вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її: розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.
4. Не відпускайте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, із психологом та соціальним педагогом.
5. Відправляючи дитину в школу, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивися, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам буває нелегко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не наполягайте, щоб вона пояснювала свій стан, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте висловлювання: «Якщо будеш добре вчитися, то …». Часом умови ставляться важкі – й тоді ви потрапите у незручне становище.
12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути справи дитини, її біль і радощі.
13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини. Коли щось турбує її – головний біль, поганий настрій – найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
15. Пам’ятайте, що діти люблять слухати казки, особливо перед сном, або пісні, лагідні слова. Не лінуйтеся подарувати це дітям. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий трудовий день – і дитина має бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.
17. Чекати благородних порухів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати їх.
Емоційний інтелект проти штучного: як навчити дітей розпізнавати свої емоції
Що таке емоційний інтелект?
Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати свої почуття й емоції, розуміти, чому вони виникли і як я на них реагую, а також талант «зчитувати» стан і настрій співрозмовника. Саме емоційний інтелект дає нам гнучкість — ми пристосовуємося до нових умов, займаємося самоосвітою і змінюємо професії та види роботи, здобуваємо нові знання і навички у процесі роботи. Емоційний інтелект і сам є навичкою, яку можна і треба розвивати в собі та дітях.
Щоб краще зрозуміти це явище, його «розібрали» на 5 елементів:
Self Awareness — усвідомлення себе: здатність аналізувати, що відбувається з нашими емоціями у цю мить. Уявіть ситуацію: у вас був довгий робочий день, щось вам не вдалося, ви прийшли додому роздратовані і усе це вилили на своїх близьких. Людина, що здатна до самоусвідомлення, розуміє свій стан, розуміє причини своєї поведінки і може попросити вибачення і залагодити конфлікт.
Self-regulation — самоконтроль: людина із високим емоційним інтелектом здатна не лише відстежувати свої емоції, але й стримувати їх — зупинятися за мить до того критичного моменту, коли хочеться зірватися на комусь.
Empathy — емпатія: здатність людини «взути чужі черевики» — поставити себе на місце іншого. Ця складова особливо важлива у спілкуванні з дітьми — коли намагаємося уявити себе у віці дитини, ситуація виглядає зовсім інакше. Це також уміння не поспішати з висновками. Адже дуже часто ми робимо висновки на підставі лише зовнішніх чинників. Тоді як люди з високим емоційним інтелектом намагаються розібратися глибше, ставлять питання і хочуть дійти до суті.
Motivation — мотивація: здатність мотивувати себе та інших.
Social skills — соціальні навички: комунікація, впевненість у собі.
Що таке почуття і емоції?
І те, і інше ми переживаємо. Але почуття — це те, що може тривати довго, емоція — це реакція, і вона зазвичай триває 5–7 секунд. Найпростіший спосіб розрізняти ці два поняття, це підставляти слово «спалах» — спалах гніву, спалах захвату, спалах відрази, огиди — усе це будуть емоції іншими словами, реакція, зовнішній прояв нашого внутрішнього стану.
Емоції — це data — важлива інформація про людину. Подивіться на себе у дзеркало протягом хвилини. Що ви там бачите? Ви бачите зовнішнє — риси обличчя, зморшки, макіяж. Те саме бачать люди, коли спілкуються з нами. Дуже часто саме на основі цих зовнішніх факторів ми робимо висновки. Якщо дитина вранці не поснідала, або отримала стрес, бо батьки накричали на неї, у школі вона принесе зовнішній прояв, тоді як справжніх внутрішніх переживань ми можемо не знати. І щоб краще зрозуміти себе і дітей, у багатьох школах США використовують технології biofeedback: час від часу за допомогою приладів заміряють фізичний і емоційний стан дитини.
Для персонального користування уже існують браслети, що передають на смартфон інформацію про те, де і коли ви пережили стрес сьогодні, у які моменти ви були максимально продуктивні. Є і такі гаджети, що здатні знімати стрес: ви одягаєте VR-маску, бачите на екрані кота, що походжає і муркоче. Звуки подаються на такій частоті, що впливають на мозок людини і розслабляють її. Я впевнена, що через 20 років подібні технології масово з’являться у школах.
Як розвивати емоційний інтелект?
1. Розмовляйте з дітьми про почуття і емоції.
Коли запитуєте у дитини, як справи, можете почути — погано або добре. І за цим «погано» або «добре» стоїть цілий спектр емоцій і почуттів. А тепер уявіть себе у кабінеті лікаря — ви кажете, що у вас щось болить, і тоді лікар починає розпитувати, як саме болить: коле, ріже, тягне, ниє, постійно чи раптово тощо. Лікар намагається з’ясувати якомога точніше, де саме і як болить. Те саме треба робити з емоціями: просіть дитину дуже точно описати свої почуття і реакції на них: ти відчував смуток чи роздратування, розчарування чи дискомфорт, чи байдужість, чи радість, чи захват.
2. Ведіть словник емоцій
Емоційний інтелект пов’язаний із розвитком нашого словника емоцій. Що точніше ми можемо описати свій стан, то кращі інструменти даємо близьким нам людям для допомоги нам. Дозволяти взаємодіяти із собою — це також частина емоційного інтелекту. Напишіть разом із дитиною в одному стовпчику перелік почуттів, а навпроти — перелік можливих реакцій на ці почуття: сльози, сміх, ступор, зніяковіння, кривляння.
3.Створіть тілесну мапу емоцій
Емоції проявляються через голос, тіло і слова. Емоція завжди первинна, і обманути своє тіло ми не можемо — воно завжди видаватиме емоцію. Допоможіть дитині створити власну мапу емоцій: де у тілі відчувається напруження\жар, коли ти у гніві, коли ти у захваті? Як реагує твоє тіло, коли переживаєш головні 6 почуттів: злість, страх, відразу, щастя, печаль, здивування. Вже готові мапи можна знайти в мережі, але важливо створити свою індивідуальну.
4. Навчіться розуміти погляд
Оберіть фото поглядів різних людей і попросіть дитину описати, що вона відчуває, коли бачить цей погляд. Ви можете здивуватися, як погляд дорослого впливає на дитину, особливо, якщо дорослий дивиться згори вниз. Зоровий контакт — це перша точка дотику із людиною, те, що дозволяє ввести людину у вашу зону комфорту і спілкування. У школах Ізраїля дуже поширена практика, коли навіть директор школи, розмовляючи з учнем, присідає, щоб бути на рівні очей дитини. Це допомагає створити ситуацію довіри.
Коли намагаємося уявити людину чи світ майбутнього, забуваємо, що майбутнє уже настало, ми живемо у ньому. Наш простір і життя стають дедалі більше автоматизованими, і лише високий емоційний інтелект здатний дати раду цьому виклику.
__________________________________________________________________________
Погані звички в дітей
Дитяча агресія: погана звичка чи розлад поведінки?
Вже з перших років життя в малюка може з’явитись погана звичка долати будь-які конфліктні ситуації із застосуванням агресії, на жаль, такий стиль взаємодії з оточенням може закріпитися та стати характерною рисою поведінки і в подальшому житті дитини. Агресивна поведінка в дитинстві частіше характеризується сталістю в часі. Оманливою є думка про те, що дорослішаючи, дитина «переросте» існуючі проблеми в поведінці, тому здебільшого персистувальні агресивні прояви потребують психологічного втручання.
Агресія, агресивна поведінка – фізичні або вербальні (словесні) дії, спрямовані на нанесення шкоди, спричинення болю або збитків із нехтуванням прав інших людей.
Коли маленька людина вперше грається з однолітками, часто виникають конфлікти через іграшки – і вперше конфлікт може вирішуватись через агресію (намагання відібрати іграшку із штовханиною, побиттям, укусами тощо), можуть виникати спалахи гніву, люті та навіть фізичний напад. Така поведінка є своєрідною формою «спілкування», відображенням стану дитини, наприклад: «Я серджусь!». Дорослішаючи, діти навчаються контролювати свої агресивні імпульси, поведінка стає більш соціально прийнятною. Однак фізичні покарання батьків на цьому етапі можуть стати родинним прикладом не лише соціальної прийнятності, але й необхідності агресії. Фізичне покарання є моделлю, яка наочно демонструє дитині, що фізичною силою можна і потрібно керувати іншими людьми.
Діти, стосовно яких застосвували істотні фізичні покарання, були вдвічі агресивнішими, ніж їх однолітки.
Найчастішим прикладом агресивної поведінки в дітей є хуліганські дії – неспровокована агресія з єдиною метою залякати, стривожити або принизити іншу дитину (наприклад, одна дитина без причини свідомо наносить удар іншій).
Агресивної поведінки стосуються також інструментальна агресія – агресивна поведінка для досягнення певної мети (наприклад, в черзі за іграшками дитина відштовхує конкурентів), а також реактивна агресія – коли певна поведінка однієї дитини провокує агресію іншої (наприклад, після програшу в грі дитина нападає на суперника). Такі прості фізичні агресивні дії більш притаманні маленьким дітям дошкільного віку.
З віком діти навчаються вербальній, словесній (реляційній) агресії – коли одна дитина намагається нашкодити соціальним стосункам іншої, розповсюджуючи плітки, примушуючи інших уникати стосунків з жертвою агресії та публічно принижуючи цю особу. Форми словесної агресії: приниження, суперництво, плітки, критика, погрози, сварки, дражнилки тощо. В цілому з віком словесна агресія стає все більш характерною, особливо серед дівчаток, але й фізичні види агресії не щезають, хоча вони більш притаманні і домінують у хлопчиків.
Форми агресивної поведінки в однієї і тієї ж дитини з віком видозмінюються, однак в цілому схильність до агресії для кожної дитини є відносно сталою величиною, тобто, якщо схильність до агресивної поведінки з’являється одразу, то прогностично вона зберігатиметься впродовж усього життя. В цілому, агресивна поведінка більш притаманна для хлопчиків, ніж дівчаток. Фізична агресія більш характерна для поведінки хлопчиків, вербальна – для дівчаток. Діти виявляють більше фізичної агресії щодо єдиного брата чи сестри, ніж стосовно чужих дітей.
Які причини дитячої агресії? Найчастіше агресія є наслідком успадкованих дитиною психофізіологічних особливостей функціонування нервової системи, хоча у особливо чутливих дітей агресивна поведінка може бути спровокована і зовнішньосередовищними чинниками. Агресивна поведінка може бути наслідком фрустрації – намагання подолати перешкоду на шляху до задоволення потреби та досягнення емоційної рівноваги. Агресія може бути останнім засобом, якщо дитина вичерпала усі можливості для задоволення потреби. Також агресивні прояви можуть бути «наслідуванням» дитиною поведінки батьків, теле- або кіногероїв, героїв відеоігор або літературних персонажів тощо.
Агресія в дитячому віці корелює з безробіттям батьків, родинними чварами, злочинністю членів родини, психічними розладами, а також народженням в неповній родині або неповнолітніми матерями. Існує взаємозв’язок між складним темпераментом та наступним розвитком агресивності. Агресивні діти провокують членів родини на агресію у відповідь, замикаючи порочне коло такої поведінки та спричинюячи ескалацію агресії. Агресивні діти часто невірно сприймають соціальні сигнали оточення і реагують з недоречною ворожістю щодо братів, сестер та батьків. Тому існування проблеми дитячої агресії насамперед потребує аналізу психологічної ситуації в родині.
Чи завжди агресивна поведінка – це погано? Так, агресивна поведінка шкодить насамперед самій дитині, яка конфліктує з батьками, свариться і втрачає друзів, живе в постійній напрузі, а часто – і в страху, почувається нещасною. Однак певні риси, притаманні таким проявам поведінки, є адаптивно позитивними та необхідними для життя, зокрема, це наполегливість, впертість для досягнення мети, подолання перешкод та прагнення перемоги. Тому виховні заходи передбачають не повне знешкодження агресивної поведінки, а обмеження та контроль за її деструктивними, асоціальними проявами, що принижують гідність та обмежують права оточуючих.
У яких випадках слід звернутись до психолога? З клінічної точки зору важливо здійснити пошук причин і мотивів дитячої агресії. Агресія є серйозним симптомом і асоціює з більшою захворюваністю і смертністю в дитячому віці. Крім того, агресивні діти перебувають у групі ризику передчасного припинення навчання в школі, частої зміни школи, частими в таких дітей є розлади навчання. В агресивних дітей частіше діагностують різні форми психопатології (синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, опозиційно-демонстративний розлад, інші розлади поведінки, біполярний розлад тощо). Наявність будь-яких психофізичних особливостей розвитку дитини, які поєднуються з її агресією, потребують звернення до спеціаліста. Якщо дитина чинить агресивні дії з дітьми, знущається над тваринами і отримує при цьому задоволення, якщо наявна немотивована виражена агресія дитини, яка не піддається корекції виховними заходами, - слід звернутись до психолога. До спеціаліста, можливо, слід звернутись, якщо сума балів за опитувальником для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років (див.нижче) перевищує 20, та, особливо, 24 бали. Визначити, чи є притаманна дитині агресивна поведінка нормою чи патологією, може лише спеціаліст. Існують різні методики психологічної корекції агресивної поведінки: тренінг батьківської компетентності, когнітивний тренінг навичок з вирішення проблем тощо.
ОПИТУВАЛЬНИК для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років
Інструкція. Нижче наведено список характеристик, які описують дітей. Для кожного пункту, який описує дитину в даний час або протягом останніх двох місяців, будь ласка, оберіть 2, якщо пункт дуже вірний або часто вірний стосовно дитини. Оберіть 1, якщо пункт частково вірний або іноді вірний стосовно дитини. Якщо пункт невірний стосовно дитини, оберіть 0. Будь ласка, дайте відповідь на всі пункти якнайкраще, як Ви можете, навіть якщо здається, що деякі з них не стосуються дитини.
0=невірно (наскільки Ви знаєте) 1=частково або іноді вірно 2=дуже вірно або дуже часто
0 1 2 1. Не може очікувати, хоче всього негайно
0 1 2 2. Зухвалий/а, не підкорюється
0 1 2 3. Вимоги дитини повинні бути виконані негайно
0 1 2 4. Знищує речі, що належать його/її сім’ї або речі інших дітей
0 1 2 5. Неслухняний/а
0 1 2 6. Не схоже, що почуває себе винним/винною після поганої поведінки
0 1 2 7. Легко засмучується, розчаровується
0 1 2 8. Встряє в бійки
0 1 2 9. Б’є інших
0 1 2 10. Завдає болю тваринам або людям без видимої причини
0 1 2 11. Злий настрій
0 1 2 12. Фізично атакує людей
0 1 2 13. Покарання не змінює його/її поведінку
0 1 2 14. Багато кричить
0 1 2 15. Егоїстичний/а або не хоче нічим ділитися
0 1 2 16. Упертий/а, похмурий/а, дратівливий/а
0 1 2 17. Притаманні напади гніву або гарячий норов
0 1 2 18. Відмовляється від співпраці
0 1 2 19. Хоче багато уваги
Як попередити агресивну поведінку дитини? Універсальним способом лікування більшості психологічних розладів дітей є любов батьків та її виявлення стосовно дитини.
Щоб «вилікувати» дитину від агресії, слід:
- знайти можливу причину агресії в дитини та усунути її;
- іноді достатньо одного ласкавого слова, посмішки, обіймів, щоб припинити ескалацію злоби та гніву в дитини;
- не дозволяйте появи відчуття відчуження, неприйняття дитини, у будь-якій ситуації дитина має знати, що її люблять, цінять та приймають;
- ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань;
- уникайте перегляду фільмів та телепередач зі сценами жорстокості і насилля;
- допоможіть дитині знайти друзів і навчайте спілкуванню з однолітками;
- не дозволяйте собі спалахів гніву, агресивної поведінки, розмов про помсту тощо;
- дозволяйте дитині виплескувати енергію іншими «мирними» способами: можна голосно заспівати, пограти в футбол, намалювати свою злобу і розірвати папір, зліпити злобу з пластиліну, написати листа тому, хто образив, побити подушку, пробігти декілька кіл, послухати улюблену музику, розповісти про свої почуття близькій людині тощо.
Свята та події
Подолання шкільної тривожності учнів в період переходу до навчання у школу ІІ ступеня
.
Проблема адаптації учнів 5-х класів знаходиться у тісному взаємозв’язку з проектуванням становлення себе як особистості та підвищення рівня розумового потенціалу учнів, сприяє самореалізації особистості у навчально-виховному процесі, творчій діяльності, зняття тривожності.
Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важливий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.
В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню екстримальної ситуації і і визначити розвиток психогенів, акцентуацій, неврозів.
Головна мета курсу – зниження в підлітків рівня шкільної тривожності до стану норми з контролем результату і закріпленням позитивного ефекту до кінця корекційної програми.
Тривожність визначається як відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке почуття небезпеки, які виникають в процесі адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності.
Проблема подолання тривожності ділиться на дві: проблема оволодіння станом тривожності, зняття його негативних наслідків та проблему знашкодження тривожності як відносно стійкого особистісного утворення.
Робота по подоланню тривожності може здійснюватися на 3-х взаємопов’язаних та взаємовпливаючих рівнях:
1. Навчання школяра прийомам і методам оволодіння своїми хвилюваннями, підвищеною тривожністю;
2. Розширення функціональних та операціональних можливостей учня, формування в нього необхідних навичок, вмінь, знань та іншого, що веде до підвищення результативності діяльності, створенню „запасу міцності”;
3. Перебудова особливостей учня, перш за все його самооцінки і мотивації.
Дана корекційно-розвивальна програма спрямована на підвищення рівня адаптованості та зняття тривожності учнів 5-х класів, у яких за результатами діагностичних досліджень (методика Філіпса „Тест шкільної тривожності” та проективна методика „Неіснуюча тварина”) високий рівень тривожності. Дана корекційна програма спрямована на зниження тривожності та скутості школярів, формування в учнів віри в свої сили й можливості, розвиток уміння контролювати рівень тривожності та інше.
Артикуляційні вправи
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може
Гра в житті дитини із затримкою психічного розвитку
У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку.
Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігор. Вона не може зрозуміти, у чому полягає зміст гри, оскільки розвиток її ігрової діяльності, перебуває на рівні дій з предметами. Тому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами).
Як навчати дитину гратися.
Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу.
Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені.
Вміння регулювати свою поведінку виробляється і під час гри за правилами, в якій учасники мають терпляче очікувати своєї черги, щоб зробити відповідну дію, гамувати бажання повторити ту, яка зроблена неправильно.
Гра – як засіб формування волі.
Важливим способом формування волі, а також мотиваційної готовності дитини до навчання є гра. Саме у грі закладається здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Сюжетна гра потребує партнера, тому учасники гри вдаються до співробітництва. Саме співробітництво є основою колективної діяльності дітей на уроці, під час виконання суспільно корисної праці. Розгорнута гра об’єднує всіх її учасників одним задумом. Кожний із гравців вносить свою частку фантазії, активності в розвиток схваленого всією групою задуму. Водночас, кожна дитина підкоряється правилам, що диктує її роль. Обравши ту чи іншу роль дитина добровільно виконує правила, які регулюють діяльність певного персонажа. Якщо Наталка грає роль вчительки, то Мишко без її дозволу не має вставати з місця і ходити по “класу”, він змушений підкорятися цим вимогам, які для нього, як «учня», обов’язкові. У таких іграх формується воля дитини, її вміння спілкуватися, співпрацювати з іншими дітьми, без яких неможливе навчання у школі, подальша трудова діяльність. Саме в процесі гри формуються новоутворення, які готують дитину до шкільного навчання – це готовність залучатися до нового виду діяльності.
Корисними для дошкільника є ігри за правилами. Під час гри дуже важливо стежити за послідовністю дій дитини, формувати у неї вміння дотримуватися правил. Це розвиватиме у неї вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати власні дії та вчинки усвідомленій необхідності – “можна”, ”не можна”, “потрібно”. Звичайно, добирати ігри потрібно враховуючи можливості дитини, починати слід від простіших і вести до складніших. В іграх з правилами дорослий, граючись із малюком, вчитиме діяти за правилом, а якщо зроблено помилку, терпляче очікувати своєї черги, щоб знову продовжити гру і виправитися. З цією метою слід використовувати й рухливі ігри, в яких дитина має стежити за діями партнера, вчасно на них реагувати. До того ж, рухливі ігри допомагають розвивати моторику, що особливо важливо для дитини із затримкою у розвитку.
РОЗЛУЧЕННЯ І ДИТИНА.
ТИПОВІ ПОМИЛКИ БАТЬКІВ
Розлучення батьків — це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в якому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлучення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок. Відсутність їх — це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя.
1. Не розлучатися заради дитини. Це найперша помилка батьків, котрі стоять на порозі розлучення.Так, дійсно, розлучення — це надзвичайно сильний стрес особливо для дитини. Але набагато гірше для неї жити в сім’ї, де батьки ненавидять один одного. В такій ситуації негатив між подружньою парою залишається, роздратування і злість ростуть. Дитина бачить лише сварки, ненависть, війну, втому батьків. Навіть якщо батькам вдається вдало приховувати свої почуття і не сваритися при дитині, вона все одно відчуває напруження і відсутність любові. Живучи в сім’ї, де батьки хочуть розлучитися, але не роблять цього, дитина не отримує нормального, здорового зразка подружніх стосунків, нормальної, теплої, турботливої взаємодії між чоловіком і жінкою. А це в майбутньому заважатиме створити власну щасливу сім’ю.
2. Обманювати дитину. Мається на увазі будь-яка брехня. Обманювати, що між мамою і татом все нормально, робити вигляд, що все добре (якщо подружжя робить уже першу помилку). Казати, що тато поїхав і не скоро повернеться і т.п. По-перше діти відчувають зміни в емоційному стані батьків дуже тонко. По-друге, вони здатні придумувати таке, чого насправді немає. Сказавши, що тато поїхав далеко і на довго, дитина може вирішити, що він зробив це через неї, що він більше її не любить.
3. Негарно відгукуватися про свого партнера до чи після розлучення. Для дитини і мама і тато завжди хороші. Вони ними є і будуть, незважаючи ні на що. Малюку неймовірно важко слухати весь той негатив про тата чи маму. Дитина знає, що схожа частково на тата і частково на маму (адже вони її батьки), а тому всі слова негативу, спрямовані в сторону одного з них, може сприймати і в свою сторону теж, а з часом почати вважати і себе нікчемою. Дітям набагато легше пережити розлучення батьків, якщо в їх картині світу вони обоє залишаються хорошими.
4. Виливати всі свої образи і сильні переживання на дитину. Так, варто сказати правду, що вам важко, що ви засмучені, але не вживайте слів, які можуть свідчити, що ви відчуваєте нестерпну біль і не бачите світла в кінці тунелю. Дитині потрібно знати, що все у вас буде добре, що ви все переживете. Головне для нас — не злякати дитину своїми інтонаціями і відчаєм.
5. Змушувати дитину вибирати між батьком і матір’ю. Пояснення такі ж, як і до попереднього пункту. Дитині надзвичайно важко вибрати, хто кращий, оскільки обидва хороші.
6. Вимагати полюбити нового тата чи маму. Дитина має повне право не любити новоспеченого батька чи матір. Але ви можете просити її поважати їх, оскільки ви його / її поважаєте чи любите.
7. Вимагати від вітчима чи мачухи зайняли роль батька чи матері. А також вимагати від дитини вважати і називати нову людину мамою / татом. У дитини є одна мама і один тато. А всі, хто з’являється після них, — просто люди, которі починають виконувати обов’язки, які колись виконував один із батьків. Вони можуть стати друзями, але ніколи не замінять рідного. Тому не змушуйте малюка до цього і не засмучуйтесь, якщо так не сталося. З часом дитина сама вирішить.
8. Не дозволяти дитині бачитися з татом / мамою. Малюку потрібні обоє батьків. Тому як би там не було, зробіть все для того, щоб зустрічі (звичайно, якщо батько / мати хоче цього) відбувалися. Дитині потрібно знати, що обоє батьків продовжують її любити. Дивіться пункт 3, щоб зрозуміти глибше.
СТВОРЕННЯ КОЛЬОРОВИХ СТОРІНОК ПРИ РОБОТІ З ПСИХОСОМАТИЧНИМИ ПРОЯВАМИ У ДІТЕЙ
Арт-терапія психосоматичних проявів є одним з основних запитів в роботі дитячих психологів і пошуку необхідних підходів та методів ефективної психологічної допомоги. Використання кольоротерапії в роботі з даною проблематикою є одним з ефективних і цікавих методів арт-терапії. Застосування методу кольорових сторінок допоможе реалізувати ряд дуже важливих психокорекційних завдань при супроводі клієнта з психосоматичними реакціями і симптомами.
Колір як важливий і значущий індикатор психоемоційного благополуччя не тільки в людському організмі, але і в самій природі забезпечує нас необхідними хвильовими імпульсами, які стимулюють або, навпаки, гальмують процеси, що вимагають гармонізації або стабілізації. Так, після яскравих фарб літа відбувається наповнення природи фарбами осені як необхідна умова насичення перед періодом спокою, колірної безмовності, сірого і білого кольору зими. Спробуємо розібратися, яким чином подібні колірні феномени дають арт-терапевтам можливість використовувати цілющі властивості кольору при роботі з захворюваннями. Якщо розглядатипричини захворювань, то умовно, або символічно, їх можна поділити на дві категорії: коли орган або система функціонують занадто сильно або занадто слабо. Наприклад, будь-який запальний процес вимагає від організму і психіки гіперзусиль гармонізації та балансу, використовуючи при цьому ресурсні сили організму і імунні процеси для досягнення гармонійного функціонування певної системи. Чому ж для допомоги організму нам не використовувати магію кольору?
Розглянемо основні принципи використання кольору в психосоматиці:
1. Теплі кольори необхідно використовувати для підвищення тонусу та імунітету організму з метою накопичення сил для адаптації до змін. Коли функції організму ослаблені, процеси в ньому ніби завмирають. Необхідний колір піддасть внутрішнього вогню для запуску двигуна одужання і конструктивного функціонування всіх систем життєдіяльності. В такому випадку колір умовно можна розглядати як необхідне паливо для руху і виживання. Теплі яскраві кольори пробуджують сили організму. І нехай зійде всередині сонечко зцілення.
2. Холодні кольори символічно заспокоюють і охолоджують наш організм, відправляючи нас в простір внутрішнього спокою та рівноваги. Образно це можна описати так: вдивляючись в глибини внутрішнього неба, ми знаходимо заспокоєння і безтурботність для свого тіла і душі. Спробуйте запитати саму дитину, який колір їй допоможе набратися сил, щоб стати здоровою. Повірте, вона швидко і спонтанно дасть потрібну відповідь. Діти ще не втратили можливість чути себе в природі. Створіть з дитиною кілька кольорових сторінок в арт-буку: просто підбирайте різні вирізки, наклейки, листівки, марки та інші арт-матеріали та наклеюйте їх на сторінку так, як подобається дитині. Іноді створення всього трьох кольорових сторінок досить для того, щоб процес одужання зрушився з мертвої точки, і це можливо навіть тоді, коли третій антибіотик не допомагає зменшити рівень лейкоцитів і лімфоцитів.
3. Тривалий процес зцілення і терапії вимагає від дитячого організму витримки і терпіння, вмілого розподілу і накопичення сил для того, щоб зростити нові зміни в тілі. І тут колір теж може бути добрим помічником. Кольорові сторінки в земляних тонах, які дають можливість умовно заземлити процеси, що відбуваються в тілі і душі, допоможуть пройти складний і дуже довгий шлях змін на етапі одужання. Створіть сторінки коричневого, чорного, сірого кольору – не бійтеся, поганих кольорів немає, адже і сама земля темна і чорна, коли набирає сили, щоб виростити нові зерна і плоди.
Наведу кілька тем для створення колірних сторінок при роботі з дітьми з психосоматичними захворюваннями:
1. «Колір, який знімає біль».
2. «Колір, який дає сили бути здоровим».
3. «Колір, який допоможе позбутися хвороби».
4. «Колір радості і здоров’я».
5. «Колір позбавлення від хвороби».
6. «Колір здоров’я».
7. «Колір – помічник для тіла і душі».
8. «Історія мого одужання в кольорі».
9. «Як я хочу бути здоровим».
10. «Веселка здоров’я».
11. «Здоров’я як колір».
12. «Колір як таблетка від хвороб».
13. «Лікуюся кольором».
Для ефективної роботи забезпечте дитину цікавим матеріалом для творчості, адже різноманітність матеріалів, їх фактура, форма, палітра відтінків і текстур забезпечують необхідне різноманіття для пошуку психоемоційних ресурсів зцілення. Нехай там буде все: від найпростішого до найскладнішого матеріалу, від непомітного до шалено яскравого, від приємного на дотик до огидного, від сміття до вишукано унікального матеріалу для творчості. Адже творчість, як і саме життя, надає нам багато способів зцілити самого себе!
ВПРАВИ З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ДЛЯ УЧНІВ ПЕРШИХ КЛАСІВ.
РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ.
Вправа «Хто відгадає?»
З групи вибирається одна дитина, її просять по пам’яті описати будь-який предмет, що є в кімнаті, так, щоб інші діти його відгадали. При цьому неможна дивитися на цей предмет і називати його.
Вправа «Бабуся складає в свою валізу…»
Ведучий починає розповідь: «Бабуся складає в свою валізу… гребінець», а наступний гравець має повторити вже сказане, додавши свій предмет: «Бабуся складає в свою валізу… гребінець…і хусточку» і т.д. Гра триває доти, доки ряд не стає таким довгим, що його вже не можна відтворити.
Вправа «Художник»
З групи вибирають двох дітей. Один – «художник», а інший замовляє йому свій портрет. Решта дітей – глядачі. Художник уважно дивиться на замовника 1,5 – 2хв, а потім повертається до глядачів і з пам’яті описує його зовнішність.
Вправа «Фотоапарат.»
Дітям на декілька секунд показують картку з зображенням, а потім вони повинні якомого детальніше описати малюнок.
Вправа «Магазин.»
Ведучий дає завдання дитині піти в «магазин» і купити 5-6 предметів. На «прилавку» лежать «товари», з яких дитина повинна вибрати ті, які її попросили купити. Решта дітей спостерігають за «покупцем», чи вірно він виконав завдання.
Вправа «Що змінилося?»
Діти стоять в шерензі за зростом. Ведучий викликає двох дітей і пропонує їм запам’ятати зовнішній вигляд кожного учасника гри (1-2 хв.)
Після цього діти – «ведучі» відвертаються, а діти в шерензі вносять дрібні зміни у свій зовнішній вигляд. Потім діти – «ведучі» повертаються й, доповнюючи один одного, вказують зміни, які вони помітили.
Вправа «Запам’ятай і намалюй»
Ведучий демонструє протягом 3-5 с ряд простих, геометричних фігур. Після цього кожен з учнів відтворює малюнок на папері з пам’яті.
Вправа «Фотоапарат»
Перед дітьми на столі розкладають предмети (не більше 7). Дитина протягом 30 с запам’ятовує, що де лежить. Потім відвертається, а ведучий перекладає або замінює предмети. Дитина повинна виявити, що змінилося.
Вправа «Хто відгадає?»
Оберіть з групи одну дитину і попросіть її по пам’яті описати будь-який предмет у кімнаті, так щоб інші діти його відгадали. При цьому не можна дивитися на нього і називати прямо.
Вправа «Крамниця»
Ведучий дає завдання дитині: «піти в магазин» і купити 5-6 предметів. На «вітрині» лежать «товари», з яких дитина має вибрати ті, які її попросили купити. Решта учасників спостерігає за «покупцем», потім при потребі виправляє його.
Вправа «Геометричний диктант»
Зачитайте геометричні фігури. Учні запам’ятовують їхню послідовність і записують у зошиті:
· Коло, квадрат, ромб, коло, трикутник;
· Трикутник, коло, квадрат, ромб, трикутник;
· Ромб, квадрат, трикутник, ромб, коло.
Вправа «Квадрат»
Підготуйте 5 карток 20*20 см, розділених на квадрати 5*5 см з одним заштрихованим (на різних картках заштриховані різні квадрати). Кожну картку демонструйте учневі впродовж 1 с. Після завершення показу дитина позначає на аркушах місця заштрихованих квадратів.
Вправа «Термін»
Запишіть на однакових картках 7 термінів теми (по одному на картці). Розкладіть їх, дайте учневі завдання запам’ятати, в якому порядку вони розміщені. Через 10 с перемішайте їх і попросіть дитину відновити все, як було.
Вправа «Хто більше?»
Прочитайте учням певний уривок чи правило з підручника. Влаштуйте конкурс на найдовший дослівно відтворений уривок.
Вправа «Агент 007»
Запропонуйте підвестися і подивитися на 2-3 перших парти впродовж 20 с і запам’ятати розташування предметів на них. Далі учасники виходять із класу, а «власники» парт змінюють розташування 2-3 предметів. Після повернення потрібно розставити все, як було.
Вправа «Впізнай за голосом»
Діти утворюють коло, обирають ведучого. Він стає в центр кола із заплющеними очима й намагається впізнати дітей за голосом.
РОЗВИТОК УВАГИ.
Вправа «Слухай оплески»
Діти вільно рухаються по колу, коли ведучий плескає в долоні певну кількість разів, усі приймають відповідну позу (на 10-20 с).
Кількість оплесків
Поза дітей
1
Поза «лелеки» (дитина стоїть на одній нозі)
2
Поза «жабки» (дитина присідає)
3
Діти продовжують рух по колу
Вправа «Частини тіла»
Діти виконують віршовані команди:
«Плечі кажуть – я стрункий!
Спина каже – я старий!
Палець каже – йди сюди.
Голова – Так! Ні!
Вухо каже – дуже голосно.
Ніс каже – приємний запах.
Ротик каже – весело.
Язик каже – смачне варення.»
Вправа «У магазині дзеркал»
Ведучий: «Уявіть собі, що до магазину, де продаються дзеркала увійшов чоловік із мавпочкою на плечі. Вона побачила себе в дзеркалах, і подумала, що це інші мавпочки та почала корчити їм гримаси. Мавпочки у відповідь скорчили їй такі самі гримаси».
Обирається дитина на роль мавпочки, а всі інші – її відображення в дзеркалах.
Вправа «На одну букву»
Ведучий пропонує всім придумувати слова на одну букву. Діти по колу говорять кожен своє слово, не повторюючи уже названих. Виграє той, хто останнім назве слово.
Вправа «Летіли дракончики»
Діти стоять у колі, виставивши вперед долоні. Ведучий іде, тихенько по черзі б’є по долонях, промовляючи:
«Летіли дракончики,
Їли пончики.
Скільки пончиків,
Стільки й дракончиків.»
На останнє слово той, до кого доторкнулися останнім, каже довільне число, після цього ведучий рахує долоні до заданого числа, той на кого випадає задане число, має сховати за спину руки, які ведучий намагається схопити.
Вправа «Завмри»
Діти стрибають під музику (ноги в сторони – разом, супроводжуючи стрибки оплесками над головою й по стегнах). Раптово музика обривається і діти повинні завмерти в позі, на якій закінчилася музика. Якщо комусь із учасників це не вдалося, він вибуває з гри. Грають, поки в колі не залишиться лише один гравець.
Вправа «Будь уважний!»
Діти крокують під мелодію маршу. На слово «зайчики», вимовлене ведучим, вони повинні почати стрибати; на слово «коники» - ніби бити «копитами» об підлогу; «раки» - задкувати; «пташки» - бігати, розкинувши руки; «лелека» - стояти на одній нозі.
Вправа «Букви алфавіту.»
Кожній дитині присвоюється буква алфавіту. Ведучий називає букву, а дитина, якій присвоєна ця буква, плескає в долоні.
Вправа «Заборонений рух.»
Діти стоять обличчям до ведучого й повторюють рухи, які він показує. Потім вибирається рух, який не можна виконувати, той, хто повторить заборонений рух, вибуває з гри.
Вправа «Заборонена цифра.»
Вибирається певна цифра (наприклад 4), яку забороняється називати. Діти стають в коло й за годинниковою стрілкою рахують по черзі «1, 2, 3…». Коли підходить черга до четвертої дитини, вона не промовляє цифру, а плескає в долоні.
Вправа «Тінь.»
З групи вибирають двох дітей, один – «мандрівник», другий – «тінь», решта – глядачі.
«Мандрівник» іде через поле, а за ним позаду на 2-3 кроки – його «тінь», яка намагається скопіювати рухи. Бажано стимулювати «мандрівника» для виконання різних рухів: зірвати квітку, подивитися в далечінь, присісти, пострибати на одній нозі тощо.
Вправа «Топ-хлоп.»
Ведучий промовляє фрази-поняття – правильні й неправильні. Якщо вираз вірний – діти плескають, а якщо невірний – тупотять. Наприклад: «Літом завжди падає сніг». «Картопля росте в землі». «Ворона – перелітний птах».
Вправа «Чарівне слово.»
Діти й ведучий стають у коло. Ведучий пояснює дітям, що він буде показувати різні рухи, а вони повинні їх повторювати, тільки в тому випадку, коли він додасть слово «будь ласка». Якщо ведучий цього слова не скаже, діти рухи не повторюють.
Вправа «Карлики й велетні»
Діти стоять у колі, а ведучий подає команди: «Карлики» або «Велетні». Діти повинні присідати або вставати, почувши відповідну команду.
Вправа «Що змінилося?»
Вибирається одна дитина, зовнішній вигляд якої діти повинні запам’ятати. Потім вона виходить із кімнати й щось змінює в своїй зовнішності (ведучий може допомагати дитині). Дитина повертається, й діти повинні знайти, що змінилося.
Вправа «Слухай і виконуй»
Ведучий називає декілька дій, але не показує їх. Дозволяється повторити завдання 1-2 рази. Потім діти повинні повторити ці рухи в тій послідовності, в якій вони були названі ведучим:
· повернути голову направо, прямо, вниз, прямо;
· підняти праву руку вгору, підняти ліву руку вгору, опустити обидві руки;
· повернути голову вліво, присісти, встати;
· підняти праву ногу, пострибати на одній нозі, опустити ногу.
Вправа «Чотири стихії»
(Розвиток уваги, пов’язаної з координацією слухового та рухового аналізаторів)
Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що на вимовлене ним слово:
· «Земля», всі повинні опустити руки вниз;
· «Вода» - витягнути руки вперед;
· «Повітря» - піднести руки вгору;
· «Вогонь» - виконувати обертальні рухи витягнутими вперед руками. Хто помилився вибуває з гри.
Вправа «Не пропусти рослину»
(Переключення уваги.)
Гравці сідають у коло та уважно слухають слова, які говорить ведучий. Щоразу, коли серед слів трапиться назва рослини, діти мають встати та одразу сісти знову.
Варіанти слів: дорога, тигр, береза, літак, пшениця, троянда, змія, дуб, лялька, гриб, школа, шипшина, ромашка, рама, дім, машина, малина, тополя, потяг, мурашка, ваза, гвоздика, цвях, музей, театр, гра, верба, іволга, горобець, баобаб, каштан, пальма, намет, кіно, кенгуру, ківі, хокей, місто, собака, банан, волошка, глечик, молоко, тюльпан, гарбуз, теремок, ліс, ялинка, сосна, дорога, книга, мистецтво, музика, осика, балет, капці, паркет, плющ, кульбаба, мімоза.
Гра проводиться двічі. Діти, які двічі помилилися вибувають з гри. Гра триває доти, поки залишиться одна дитина (чемпіон).
Вправа «Роби як я»
(Розвиток довільної уваги)
Діти стоять один за одним, тримаючи руки на плечах дитини, яка стоїть попереду. За першим сигналом ведучого перша дитина підіймає вгору праву руки, за другим сигналом – друга дитина і так далі. Коли праву руку піднімуть усі діти, за наступним сигналом починають піднімати в тій самій послідовності ліву руку. Потім за сигналом ведучого діти мають опускати вниз спочатку підняту праву руку, а потім – ліву. Гра повторюється двічі, з прискоренням темпу. Дитина, яка двічі помилилася, вибуває з гри. Так триває доти, поки залишиться одна дитина – переможець.
Вправа «Уважні руки»
(розвиток довільної уваги, фонематичного слуху)
Ведучий зачитує низку слів, у яких є звуки «і», «й» та без них. Діти уважно слухають, і якщо в слові є звук «і» - піднімають праву руку, якщо є звук «й» - ліву, якщо немає жодного звука – руки залишаються на колінах.
Варіанти слів: ліфт, йод, метрополітен, інженер, горобець, олівець, перо, алмаз, буйвіл, вагон, златогривий, прогулянка, байдарка, вчений, диктант, долонька, сусіди, перший, підйом, айва, солома, гнучкий, яйце, хліб, театр, літак, ведмідь, двійка, змійка, балалайка, лінійка, кінець.
Вправа «Перекличка-плутанка»
(розвиток довільної уваги)
Ведучий називає прізвища та імена дітей, плутаючи при цьому то ім’я, то прізвище (ім’я називається правильно, прізвище – ні, прізвище правильно, ім’я - інше). Діти уважно слухають та відгукуються лише тоді, коли правильно звучить і ім’я, і прізвище. Хто помиляється – вибуває з гри.
Вправа «Не пропусти професію»
(розвиток здатності до переключення уваги, розширення світогляду)
Діти стають у коло й уважно слухають слова, які говорить ведучий. Щоразу, коли серед слів звучать назви професій, - діти мають підстрибнути на місці.
Варіанти слів: лампа, водій, механік, липа, сталевар, яблуко, ябеда, архітектор, олівець, будівельник, гроза, обруч, столяр, папуга, пекар, аркуш, екскурсовод, вчитель, сіно, терпіння, кондитер, окуляри, річка, продавець, зошит, перукар, фантазія, тракторист, ветеринар, ложка, пташка, лікар, вогонь, бабка, кулемет, чайник, фотограф, метелик, музикант, пиріг, артист, свічка, газета, контролер, жарт, геолог, ковзани, водолаз, океан, президент, посмішка, глина, компас, агроном, пам’ять, вальс, модельєр, брехун, льотчик, книга, міліціонер.
Вправа «Роззяви»
(Розвиток довільної уваги)
Гравці ходять по колу, тримаючись за руки. За сигналом ведучого вони зупиняються, роблять чотири хлопки, повертаються кругом та продовжують рух. Напрямок руху змінюється після кожного сигналу ведучого. Той, хто двічі помилився, виходить з кола та уважно стежить за грою.
Вправа «Назви сусідів»
(розвиток уваги, швидкості мисленнєвих процесів)
Гравці сідають у коло. Ведучий кидає м’яч дитині, називаючи числа від 0 до 30. Той, хто зловить м’яч, має назвати «сусідів» числа, що прозвучало. Після цього повертає м’яч ведучому. Якщо той, хто зловив м’яч двічі помиляється в назві «сусідів», то вибуває з гри.
Вправа «Слухай і почуй»
Учням пропонують уважно слухати слова, які говорить ведучий і плескати в долоні щоразу, коли трапляється назва тварини.
Увага! Почали: шафа, собака, кінь, ліжко, кіт, потяг, горобець, машина, ворона, книжка, корова, коза, сонце, квіти, ведмідь, зайчик.
Вправа «Викресли букву А»
За 5 хвилин викреслити, не пропускаючи жодної букви «А» з тексту.
Вправа «Єралаш»
Що таке єралаш? Це безлад. Наприклад:
Злий кабан сидів на гілці.
Пароплав сидів у клітці.
Соловей давав гудок…
Наведіть лад у вірші і тоді зникне єралаш.
Вправа «Лист від Незнайки»
Ведучий говорить, що отримав ось такого листа від Незнайки:
«Ось закінчилося літо й настала золота осінь. З півдня повернулися птахи, прокинулися звірі від зимової сплячки. Вже де-не-де зеленіє молоденька травичка й дні не такі холодні, як влітку».
Запитання:
· Вам сподобався цей лист?
· Як треба писати?
· Що в листі переплутано?
Вправа «Хто в класі найуважніший»
Ведучий читає уривок казки, але з помилками, називаючи не ті слова. Учні чують неправильне слово – підносять червоні семафорики. Ведучий перестає читати, учні виправляють помилку, ведучий продовжує читати.
«Ішов дід густим (літом) лісом і загубив рукавичку. Ось біжить миска (мишка), побачила рукавичку та й каже: «Тут я буду шити (жити)!»
Коли це шапка (жабка) плигає та й питає: «А хто тут живе?»
- Миска (мишка). А ти хто?
- Шапка (жабка). Пусти й мене шити (жити)!
- Іди».
РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ.
Вправа «Закінчи речення»
(розвиток понятійного мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий кидає м’яч та говорить початок речення. Дитина, яка зловила м’яч, має закінчити речення й повернути м’яч ведучому. І так далі. Дитина, яка двічі не змогла закінчити речення, вибуває з кола та уважно стежить за продовженням гри.
Варіанти речень:
Лимон кислий, а цукор…
Собака гавкає, а кіт…
Уночі темно, а вдень…
Трава зелена, а небо…
Узимку холодно, а влітку…
Усі їдять ротом, а слухають…
Уранці ми снідаємо, а вдень…
Пташка літає, а змія…
Човен плаває, а машина…
Ти дивишся очима, а дихаєш…
У людини дві ноги, а у собаки…
Узимку йде сніг, а літом…
Ти читаєш очима, а пишеш…
В Україні говорять українською, а в Англії…
Балерина танцює, а піаніст…
Дрова пиляють, а цвяхи…
Співак співає, а будівельник…
Композитор пише музику, а музикант…
Вправа «Ланцюжок слів»
(розвиток уваги, швидкості мислення)
Ведучий починає гру, називаючи будь-яке слово. Дитина має назвати слово, яке починається з того звука, яким закінчилося попереднє. Ланцюжок можна продовжувати безкінечно. Можна також зробити його тематичним.
Вправа «Склади речення»
(розвиток фонематичного слуху, уваги, мислення)
У грі беруть участь 3-4 дитини, інші – спостерігають. Для гри знадобляться невеличкі картки з предметними малюнками. Одного з гравців просять на якийсь час вийти за двері. Решта отримують картки з предметним зображенням, але вчитель має так підібрати картинки, щоб їх можна було пов’язати в одне речення. За сигналом ведучого відокремлений гравець заходить до кімнати, а інші гравці хором називають предмети, зображені на їхніх картках. Завдання «відгадника» - зрозуміти та скласти речення. Гра триває кілька разів – так, щоб у ній взяли участь усі діти. Якщо «відгадник» не впорався із завданням одразу, можна повторити. Виграє той, для кого робили менше повторів.
Вправа «Багато-один»
(розвиток уваги, швидкості мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий, кидаючи м’яч, називає слово в множині. Дитина, повертаючи м’яч, - в однині.
Варіанти слів: коти, граки, ряди, мости, стовпи, сліди, будинки, кроти, коси, очі, шафи, шарфи, слони, сади, кущі, носи, гриби, столи, банти, брати, гноми, годинники, болти, глечики, гривні, зонти.
Вправа «М’яч-з’єднувач»
(розвиток уваги, швидкого мислення, мовлення)
Ведучий кидає м’яч комусь із дітей, кажучи при цьому неузгоджені між собою слова, наприклад, «собака, гуляти». Дитина, зловивши м’яч, складає речення з цих слів, можна з додаванням інших, та повертає м’яч ведучому. Повторюється 10-20 разів – залежно від ситуації, кількості учасників гри та настрою дітей.
Варіанти слів: собака, гуляти; телевізор, дивитися; дерево, рости; дівчинка, плакати; дощ, лити; трава зеленіти; сонце, гріти; книга, читати; кішка, дряпати; перукар, стригти; ніж, різати; голова, боліти; будинок, будувати; закрійник, шити; мишка, шарудіти; лікар, лікувати; олівець, стругати; футболісти, грати; фарби, малювати; учень, відповідати; кришталь, розбивати; телефон, дзвонити; м’яч, упустити.
Вправа «Четвертий зайвий»
(розвиток уваги, пам’яті, логічного мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий кидає м’яч дитині та називає чотири предмети, три з яких належать до одного загального поняття. Дитина має визначити зайвий предмет, тобто, той, що не підходить до решти, назвати його, пояснивши свій вибір та повернути м’яч ведучому.
Варіанти слів: стіл, стілець, ліжко, чайник; кінь, кішка, собака, щука; Ялинка, береза, дуб, полуниця; огірок, морква, цибуля, заєць; записник, газета, зошит, портфель; кавун, помідор, яблуко, м’яч; вовк, лисиця, ведмідь, кішка; фіалка, ромашка, морква, волошка; лялька, машинка, мозаїка, книга; потяг, літак, самокат, пароплав; горобець, оса, ластівка, орел; лижі, ковзани, човен, санчата; стілець, молоток, рубанок, пила; сніг, мороз, спека, лід; вишня, виноград, картопля, слива; автобус, трамвай, літак, тролейбус; річка, ліс, асфальт, поле; пожежник, космонавт, балерина, міліціонер; парта, дошка, учень, їжак; змія, равлик, метелик, черепаха; пензлі, фарби, чайник, полотно; молоко, чай, лимонад, хліб; капелюх, дах, двері, вікно; нога, рука, голова, черевик.
Вправа «Назви антоніми»
Варіанти слів: великий, піднімати, твердий, молодший, ворог, легко, голосно, сухий, високий, перемога.
Вправа «Вилучи зайве»
Ведучий пропонує ланцюжки слів, із яких потрібно вилучити зайві й залишити тільки ті, що пояснюють схожі предмети.
Потрібно знайти якнайбільше варіантів вилучення зайвого слова, а головне – більше ознак, що об’єднують пари слів, які залишилися. Виграє той, у кого варіантів відповідей більше. Наприклад:
· Парта, стілець, трава.
· Клас, учитель, дорога.
· Небо, зошит, ручка.
· Фарби, альбом, пенал.
· Вікно, міст, стіна.
Вправа «Розв’язування логічних силогізмів»
Діти повинні відповісти, чи правильно зроблені висновки.
Наприклад:
· Усі коти люблять молоко. Петрик любить молоко. Отже, Петрик – кіт.
· У всіх людей є вуха. У песика Джека є вуха. Отже, песик Джек – людина.
· У всіх людей є серце. Миколка – людина. Отже, у нього є серце.
· Деякі малюки часто плачуть. Юрчик – малюк. Отже, він часто плаче.
· Усі зимові місяці холодніші за літні. Січень – зимовий місяць. Отже, він холодніший за серпень.
Вправа «Знайди зайве слово»
Завдання – знайти зайве слово й пояснити чому воно зайве.
· Щука, карась, окунь, рак.
· Сашко, Миколка, Марія, Тетяна, Єгорова.
· Диван, ліжко, шафа, парта, зошит.
· Вухо, обличчя, ніс, рот, око.
· Молоко, вершки, сир, сало, сметана.
· Сосна, дуб, дерево, береза, яблуня.
Вправа «Навпаки»
Ведучий називає слово, а учні повинні знайти інше, протилежне за значенням. Той, хто правильно добирає слово, отримує фантик. Виграє той, хто набере найбільшу кількість фантиків.
Слова: мир, шум, ранок, день, холод, хоробрість, ворог, хвороба, радість, кволість, старість, чистота, злість, ввічливість, втрата, брехня, праця, сонце, зима, сміх, відпочинок, верх.
Вправа «Продовж речення»
(розвиток понятійного мислення)
Дітям пропонується продовжити речення з однозначно визначеним змістом. За кожну правильну відповідь нараховується бал. Переможе той, хто набере найбільшу кількість балів.
Сіль солона, а цукор…
Стежка вузька, а дорога…
Помідор червоний, а огірок…
Ти ходиш ногами, а кидаєш…
Хлопчики виростають і стають чоловіками, а дівчата…
Небо синє, а трава…
Лимони кислі, а кавун…
Хліб – це їжа, а стіл – це…
Вночі темно, а вдень…
Дерева великі, а квіти…
Молоко біле, а м’ясо…
У трикутнику три сторони, а в чотирикутнику…
Вправа «Цікаві задачі»
1. Скільки пальців на одній руці? А на двох? А на скількох руках 10 пальців?
2. На одній нозі півень важить 4 кг. Скільки він важитиме на двох ногах?
3. Одне яйце вариться 3 хв. Скільки хвилин варитимуться 2 яйця? 3 яйця?
Вправа «Вибір»
Вибрати одне слово, яким правильно закінчити почате речення.
1. У чобітка є (шнурок, пряжка, підошва, ремінці, гудзик).
2. У теплих краях живе (ведмідь, олень, вовк, верблюд, тюлень).
3. У році (24, 3, 12, 4, 7) місяців.
4. Місяць зими (вересень, жовтень, лютий, листопад, березень).
5. Вода завжди (прозора, холодна, рідка, біла, добра).
6. У дерева завжди є (листя, квіти, плоди, коріння, тінь).
7. Місто України – (Париж, Київ, Лондон, Варшава, Софія).
Вправа «Відгадати загадку на риму»
1. Ой, смачна вона, духмяна,
Рисова, гречана, манна...
Ложку в рот – і буде наша
Здогадалися? Це – (каша)
2. Гострі кігті має –
В подушку ховає,
Лазить все на плотик,
А зоветься (котик).
3. Не гаряча, а пече – утечеш.
При дорозі не скубнеш – обминеш.
Дуже злючою бува ця трава
Називається вона (кропива).
4. Як розплющить вранці очі,
То вже цілий день скрекоче:
«Скре-ке-ке!» та «Скре-ке-ке!»
Мов пита всіх: «Що таке?»
Всюдисуща й білобока, -
Справжня назва – це (сорока).
РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ.
Вправа на розвиток саморегуляції.
Намалювати на папері одночасно правою рукою коло, а лівою – квадрат. Потім навпаки: лівою – коло, а правою – квадрат.
Вправа «Графічний диктант»
Кожній дитині ведучий показує звідки починати роботу на аркуші паперу в клітинку.
Й починає диктувати: одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка донизу. Одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна праворуч, одна донизу, а тепер продовж далі візерунок, який в тебе вийшов.
Вправа «Графічний диктант»
Дітям показати, звідки починати писати диктант. Вчитель диктує:
· Одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна донизу, одна клітинка праворуч, одна вгору, одна праворуч, одна донизу. А тепер продовжуйте самостійно.
· Одна клітинка вгору, дві клітинка праворуч, одна донизу, дві вправо, одна вгору, дві клітинки праворуч, одна донизу...
Вправа «Графічний диктант»
Дерево
2 клітинки вгору, 1 – ліворуч, 1- вгору, 1 – ліворуч, 1 – вгору, 1 – ліворуч, 1 – вгору, 1 – ліворуч, 1- вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 3 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 2 – вниз, 1 – ліворуч.
- На що схожа фігура?
Діти самостійно домальовують плоди.
ГІМНАСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
· Розпрямити кисть, щільно зімкнути пальці й повільно стискати їх у кулак. Почергово виконувати кожною рукою.
· Притиснути щільно руку до столу долонею вниз та почергово згинати пальці: середній, вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати почергово кожною рукою.
· Розпрямити кисть та почергово приєднувати безіменний палець до мізинного, середній – до вказівного.
· Стиснути пальці в кулак та крутити кистю в різних напрямках. Спочатку окремо кожною рукою. Потім – двома руками одночасно.
· Згинати та розгинати пальці (пальці розімкнути якомого ширше, потім зімкнути і так далі). Почергово кожною рукою, потім обома одночасно. Можна супроводжувати такими словами: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились…»
· Покласти руки долонями догори. Піднімати по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторити цю вправу у зворотному порядку.
· Долоні покласти на стіл. Почергово піднімати пальці одразу обох рук, починаючи з мізинця.
· Затиснути олівець середнім та вказівним пальцями. Згинати та розгинати ці пальці.
· Покласти на стіл 10-15 олівців або паличок. Однією рукою спробувати зібрати всі олівці (палички). При цьому допомагати іншою рукою не можна. Намагатися брати олівці по одному. Олівці можна замінити на ґудзики, горошини або інші дрібні предмети, щоразу дрібніші.
· Затиснути олівець між середнім та вказівним пальцями. Виконувати рухи так, щоб спочатку зверху був середній палець, а потім – вказівний.
· Дві невеликі кульки або два волоські горіхи покатати між долонями (пальці прямі) в один та інший бік. Потім поперекочувати пальцями однієї руки: крутити то в один бік, то в інший.
· Швидко торкатися кінчиками пальців великого пальця. В один бік, починаючи з мізинця, і в інший – із вказівного пальця. На одній руці, на другій, на обох одразу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ
· Якщо запам’ятовування відбувається на слух, матеріал зачитуйте достатньо голосно, вимовляйте чітко, не занадто швидко.
· Залежно від віку, слова і числа для запам’ятовування зачитуйте двічі чи тричі. Для запам’ятовування великих оповідань перечитуйте їх 3-4 рази. При візуальному запам’ятовуванні матеріалу потрібно зважати на його складність і відводити достатню кількість часу.
· При організації навчальної діяльності варто враховувати індивідуальні відмінності пам’яті учнів.
· Зважайте на тип пам’яті (слухова чи зорова) кожного учня.
· Створюйте сприятливі умови для розвитку процесу запам’ятовування, використовуйте на заняттях наочність.
· На уроках математики практикуйте усну лічбу, яка розвиває уяву та образну пам’ять.
· Використовуйте ігрові моменти: у кожній грі діти не вигадують, не згадують, а уявляють інформацію, з якою граються. Цього достатньо для ефективного запам’ятовування.
· Приділяйте більше уваги читанню вголос і відтворенню прочитаного.
Знайди відмінності:
Крокодильчик (казка для дітей,
які проявляють словесну агресію)
Може, в морі, може, в річці, може, в озері лісовому жив Крокодильчик.Міг і рибку, міг і жабку, міг і
пташку прожувати, тому що у крокодильчика були міцні, красиві і здорові зуби.
Але була у крокодильчика погана звичка, він часто лаявся, говорив багато злих і недобрихслів. Чарівник його зачарував, і тепер після кожного
поганого слова у крокодильчика випадав один зуб.
Скоро у нього зовсім не залишилося зубів, і він уже не міг смачно поїсти. Сумно стало крокодильчику.
Почав він розпитувати мешканців
водойми, чому у нього випали всі зуби.
Мудрий Бегемот пояснив йому
причину. Крокодильчик все зрозумів, вибачився перед чарівником, і у нього
почали рости нові зуби.
З того часу Крокодильчик береже свої зуби. Він не тільки чистить їх вчасно, а й,найголовніше, не говорить поганих слів.
“ЯКІСНА ПОХВАЛА”
Такі оціночні слова, як
хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо
дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось
добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить
оцінювати.
Тому хвалити треба
правильно.
Якісна похвала
складається з таких частин;
1. Опишіть, що ви
бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно
виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви
відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все
яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні
коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово,
яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше.
Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.
Існує вправа, яка
допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.
Ситуація 1. Ваша маленька
дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами,
сподіваючись, що ви помітите.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 2. Вас
запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає
роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина
підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 3. Ви
помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором
стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу
доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 4. Ви
захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з
побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її
вам і чекає вашої реакції.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Фабер Адель, Мазлиш
Элейн «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»
Казанок гарного настрою
Зварити гарний настрій? Простіше простого!
Запропонуйте дитині цей варіант зняття напруги. Оберіть будь-яку ємність
(наприклад, каструлю, казан або сковороду-вок) і вирішіть, з чого ж ви можете
зварити гарний настрій.
Дайте дитині простір для фантазії: може, для хорошого
настрою потрібна квітка герані? Три цукерки і апельсин? Улюблена іграшка? П'ять
деталей від конструктора, малюнок з посмішкою, сонячний зайчик і райдужний
слайм?
Вигадайте рецепт разом і реалізуйте його. Після
закінчення кулінарного майстер-класу задайте дитині питання: чого ще не
вистачає в страві? Який інгредієнт вона вважає найважливішим? А яке блюдо
вийде, якщо прибрати один з компонентів? Яке б ще «зілля» дитина хотіла
зварити?
Пам'ятайте, що:
Поради батькам першокласників
1. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою і лагідним словом.
2. Не нагадуйте про вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її: розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.
4. Не відпускайте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, із психологом та соціальним педагогом.
5. Відправляючи дитину в школу, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивися, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам буває нелегко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не наполягайте, щоб вона пояснювала свій стан, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте висловлювання: «Якщо будеш добре вчитися, то …». Часом умови ставляться важкі – й тоді ви потрапите у незручне становище.
12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути справи дитини, її біль і радощі.
13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини. Коли щось турбує її – головний біль, поганий настрій – найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
15. Пам’ятайте, що діти люблять слухати казки, особливо перед сном, або пісні, лагідні слова. Не лінуйтеся подарувати це дітям. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий трудовий день – і дитина має бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.
17. Чекати благородних порухів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати їх.
Емоційний інтелект проти штучного: як навчити дітей розпізнавати свої емоції
Що таке емоційний інтелект?
Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати свої почуття й емоції, розуміти, чому вони виникли і як я на них реагую, а також талант «зчитувати» стан і настрій співрозмовника. Саме емоційний інтелект дає нам гнучкість — ми пристосовуємося до нових умов, займаємося самоосвітою і змінюємо професії та види роботи, здобуваємо нові знання і навички у процесі роботи. Емоційний інтелект і сам є навичкою, яку можна і треба розвивати в собі та дітях.
Щоб краще зрозуміти це явище, його «розібрали» на 5 елементів:
Self Awareness — усвідомлення себе: здатність аналізувати, що відбувається з нашими емоціями у цю мить. Уявіть ситуацію: у вас був довгий робочий день, щось вам не вдалося, ви прийшли додому роздратовані і усе це вилили на своїх близьких. Людина, що здатна до самоусвідомлення, розуміє свій стан, розуміє причини своєї поведінки і може попросити вибачення і залагодити конфлікт.
Self-regulation — самоконтроль: людина із високим емоційним інтелектом здатна не лише відстежувати свої емоції, але й стримувати їх — зупинятися за мить до того критичного моменту, коли хочеться зірватися на комусь.
Empathy — емпатія: здатність людини «взути чужі черевики» — поставити себе на місце іншого. Ця складова особливо важлива у спілкуванні з дітьми — коли намагаємося уявити себе у віці дитини, ситуація виглядає зовсім інакше. Це також уміння не поспішати з висновками. Адже дуже часто ми робимо висновки на підставі лише зовнішніх чинників. Тоді як люди з високим емоційним інтелектом намагаються розібратися глибше, ставлять питання і хочуть дійти до суті.
Motivation — мотивація: здатність мотивувати себе та інших.
Social skills — соціальні навички: комунікація, впевненість у собі.
Що таке почуття і емоції?
І те, і інше ми переживаємо. Але почуття — це те, що може тривати довго, емоція — це реакція, і вона зазвичай триває 5–7 секунд. Найпростіший спосіб розрізняти ці два поняття, це підставляти слово «спалах» — спалах гніву, спалах захвату, спалах відрази, огиди — усе це будуть емоції іншими словами, реакція, зовнішній прояв нашого внутрішнього стану.
Емоції — це data — важлива інформація про людину. Подивіться на себе у дзеркало протягом хвилини. Що ви там бачите? Ви бачите зовнішнє — риси обличчя, зморшки, макіяж. Те саме бачать люди, коли спілкуються з нами. Дуже часто саме на основі цих зовнішніх факторів ми робимо висновки. Якщо дитина вранці не поснідала, або отримала стрес, бо батьки накричали на неї, у школі вона принесе зовнішній прояв, тоді як справжніх внутрішніх переживань ми можемо не знати. І щоб краще зрозуміти себе і дітей, у багатьох школах США використовують технології biofeedback: час від часу за допомогою приладів заміряють фізичний і емоційний стан дитини.
Для персонального користування уже існують браслети, що передають на смартфон інформацію про те, де і коли ви пережили стрес сьогодні, у які моменти ви були максимально продуктивні. Є і такі гаджети, що здатні знімати стрес: ви одягаєте VR-маску, бачите на екрані кота, що походжає і муркоче. Звуки подаються на такій частоті, що впливають на мозок людини і розслабляють її. Я впевнена, що через 20 років подібні технології масово з’являться у школах.
Як розвивати емоційний інтелект?
1. Розмовляйте з дітьми про почуття і емоції.
Коли запитуєте у дитини, як справи, можете почути — погано або добре. І за цим «погано» або «добре» стоїть цілий спектр емоцій і почуттів. А тепер уявіть себе у кабінеті лікаря — ви кажете, що у вас щось болить, і тоді лікар починає розпитувати, як саме болить: коле, ріже, тягне, ниє, постійно чи раптово тощо. Лікар намагається з’ясувати якомога точніше, де саме і як болить. Те саме треба робити з емоціями: просіть дитину дуже точно описати свої почуття і реакції на них: ти відчував смуток чи роздратування, розчарування чи дискомфорт, чи байдужість, чи радість, чи захват.
2. Ведіть словник емоцій
Емоційний інтелект пов’язаний із розвитком нашого словника емоцій. Що точніше ми можемо описати свій стан, то кращі інструменти даємо близьким нам людям для допомоги нам. Дозволяти взаємодіяти із собою — це також частина емоційного інтелекту. Напишіть разом із дитиною в одному стовпчику перелік почуттів, а навпроти — перелік можливих реакцій на ці почуття: сльози, сміх, ступор, зніяковіння, кривляння.
3.Створіть тілесну мапу емоцій
Емоції проявляються через голос, тіло і слова. Емоція завжди первинна, і обманути своє тіло ми не можемо — воно завжди видаватиме емоцію. Допоможіть дитині створити власну мапу емоцій: де у тілі відчувається напруження\жар, коли ти у гніві, коли ти у захваті? Як реагує твоє тіло, коли переживаєш головні 6 почуттів: злість, страх, відразу, щастя, печаль, здивування. Вже готові мапи можна знайти в мережі, але важливо створити свою індивідуальну.
4. Навчіться розуміти погляд
Оберіть фото поглядів різних людей і попросіть дитину описати, що вона відчуває, коли бачить цей погляд. Ви можете здивуватися, як погляд дорослого впливає на дитину, особливо, якщо дорослий дивиться згори вниз. Зоровий контакт — це перша точка дотику із людиною, те, що дозволяє ввести людину у вашу зону комфорту і спілкування. У школах Ізраїля дуже поширена практика, коли навіть директор школи, розмовляючи з учнем, присідає, щоб бути на рівні очей дитини. Це допомагає створити ситуацію довіри.
Коли намагаємося уявити людину чи світ майбутнього, забуваємо, що майбутнє уже настало, ми живемо у ньому. Наш простір і життя стають дедалі більше автоматизованими, і лише високий емоційний інтелект здатний дати раду цьому виклику.
__________________________________________________________________________
Погані звички в дітей
Дитяча агресія: погана звичка чи розлад поведінки?
Вже з перших років життя в малюка може з’явитись погана звичка долати будь-які конфліктні ситуації із застосуванням агресії, на жаль, такий стиль взаємодії з оточенням може закріпитися та стати характерною рисою поведінки і в подальшому житті дитини. Агресивна поведінка в дитинстві частіше характеризується сталістю в часі. Оманливою є думка про те, що дорослішаючи, дитина «переросте» існуючі проблеми в поведінці, тому здебільшого персистувальні агресивні прояви потребують психологічного втручання.
Агресія, агресивна поведінка – фізичні або вербальні (словесні) дії, спрямовані на нанесення шкоди, спричинення болю або збитків із нехтуванням прав інших людей.
Коли маленька людина вперше грається з однолітками, часто виникають конфлікти через іграшки – і вперше конфлікт може вирішуватись через агресію (намагання відібрати іграшку із штовханиною, побиттям, укусами тощо), можуть виникати спалахи гніву, люті та навіть фізичний напад. Така поведінка є своєрідною формою «спілкування», відображенням стану дитини, наприклад: «Я серджусь!». Дорослішаючи, діти навчаються контролювати свої агресивні імпульси, поведінка стає більш соціально прийнятною. Однак фізичні покарання батьків на цьому етапі можуть стати родинним прикладом не лише соціальної прийнятності, але й необхідності агресії. Фізичне покарання є моделлю, яка наочно демонструє дитині, що фізичною силою можна і потрібно керувати іншими людьми.
Діти, стосовно яких застосвували істотні фізичні покарання, були вдвічі агресивнішими, ніж їх однолітки.
Найчастішим прикладом агресивної поведінки в дітей є хуліганські дії – неспровокована агресія з єдиною метою залякати, стривожити або принизити іншу дитину (наприклад, одна дитина без причини свідомо наносить удар іншій).
Агресивної поведінки стосуються також інструментальна агресія – агресивна поведінка для досягнення певної мети (наприклад, в черзі за іграшками дитина відштовхує конкурентів), а також реактивна агресія – коли певна поведінка однієї дитини провокує агресію іншої (наприклад, після програшу в грі дитина нападає на суперника). Такі прості фізичні агресивні дії більш притаманні маленьким дітям дошкільного віку.
З віком діти навчаються вербальній, словесній (реляційній) агресії – коли одна дитина намагається нашкодити соціальним стосункам іншої, розповсюджуючи плітки, примушуючи інших уникати стосунків з жертвою агресії та публічно принижуючи цю особу. Форми словесної агресії: приниження, суперництво, плітки, критика, погрози, сварки, дражнилки тощо. В цілому з віком словесна агресія стає все більш характерною, особливо серед дівчаток, але й фізичні види агресії не щезають, хоча вони більш притаманні і домінують у хлопчиків.
Форми агресивної поведінки в однієї і тієї ж дитини з віком видозмінюються, однак в цілому схильність до агресії для кожної дитини є відносно сталою величиною, тобто, якщо схильність до агресивної поведінки з’являється одразу, то прогностично вона зберігатиметься впродовж усього життя. В цілому, агресивна поведінка більш притаманна для хлопчиків, ніж дівчаток. Фізична агресія більш характерна для поведінки хлопчиків, вербальна – для дівчаток. Діти виявляють більше фізичної агресії щодо єдиного брата чи сестри, ніж стосовно чужих дітей.
Які причини дитячої агресії? Найчастіше агресія є наслідком успадкованих дитиною психофізіологічних особливостей функціонування нервової системи, хоча у особливо чутливих дітей агресивна поведінка може бути спровокована і зовнішньосередовищними чинниками. Агресивна поведінка може бути наслідком фрустрації – намагання подолати перешкоду на шляху до задоволення потреби та досягнення емоційної рівноваги. Агресія може бути останнім засобом, якщо дитина вичерпала усі можливості для задоволення потреби. Також агресивні прояви можуть бути «наслідуванням» дитиною поведінки батьків, теле- або кіногероїв, героїв відеоігор або літературних персонажів тощо.
Агресія в дитячому віці корелює з безробіттям батьків, родинними чварами, злочинністю членів родини, психічними розладами, а також народженням в неповній родині або неповнолітніми матерями. Існує взаємозв’язок між складним темпераментом та наступним розвитком агресивності. Агресивні діти провокують членів родини на агресію у відповідь, замикаючи порочне коло такої поведінки та спричинюячи ескалацію агресії. Агресивні діти часто невірно сприймають соціальні сигнали оточення і реагують з недоречною ворожістю щодо братів, сестер та батьків. Тому існування проблеми дитячої агресії насамперед потребує аналізу психологічної ситуації в родині.
Чи завжди агресивна поведінка – це погано? Так, агресивна поведінка шкодить насамперед самій дитині, яка конфліктує з батьками, свариться і втрачає друзів, живе в постійній напрузі, а часто – і в страху, почувається нещасною. Однак певні риси, притаманні таким проявам поведінки, є адаптивно позитивними та необхідними для життя, зокрема, це наполегливість, впертість для досягнення мети, подолання перешкод та прагнення перемоги. Тому виховні заходи передбачають не повне знешкодження агресивної поведінки, а обмеження та контроль за її деструктивними, асоціальними проявами, що принижують гідність та обмежують права оточуючих.
У яких випадках слід звернутись до психолога? З клінічної точки зору важливо здійснити пошук причин і мотивів дитячої агресії. Агресія є серйозним симптомом і асоціює з більшою захворюваністю і смертністю в дитячому віці. Крім того, агресивні діти перебувають у групі ризику передчасного припинення навчання в школі, частої зміни школи, частими в таких дітей є розлади навчання. В агресивних дітей частіше діагностують різні форми психопатології (синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, опозиційно-демонстративний розлад, інші розлади поведінки, біполярний розлад тощо). Наявність будь-яких психофізичних особливостей розвитку дитини, які поєднуються з її агресією, потребують звернення до спеціаліста. Якщо дитина чинить агресивні дії з дітьми, знущається над тваринами і отримує при цьому задоволення, якщо наявна немотивована виражена агресія дитини, яка не піддається корекції виховними заходами, - слід звернутись до психолога. До спеціаліста, можливо, слід звернутись, якщо сума балів за опитувальником для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років (див.нижче) перевищує 20, та, особливо, 24 бали. Визначити, чи є притаманна дитині агресивна поведінка нормою чи патологією, може лише спеціаліст. Існують різні методики психологічної корекції агресивної поведінки: тренінг батьківської компетентності, когнітивний тренінг навичок з вирішення проблем тощо.
ОПИТУВАЛЬНИК для батьків для виявлення агресивної поведінки дітей 1,5-5 років
Інструкція. Нижче наведено список характеристик, які описують дітей. Для кожного пункту, який описує дитину в даний час або протягом останніх двох місяців, будь ласка, оберіть 2, якщо пункт дуже вірний або часто вірний стосовно дитини. Оберіть 1, якщо пункт частково вірний або іноді вірний стосовно дитини. Якщо пункт невірний стосовно дитини, оберіть 0. Будь ласка, дайте відповідь на всі пункти якнайкраще, як Ви можете, навіть якщо здається, що деякі з них не стосуються дитини.
0=невірно (наскільки Ви знаєте) 1=частково або іноді вірно 2=дуже вірно або дуже часто
0 1 2 1. Не може очікувати, хоче всього негайно
0 1 2 2. Зухвалий/а, не підкорюється
0 1 2 3. Вимоги дитини повинні бути виконані негайно
0 1 2 4. Знищує речі, що належать його/її сім’ї або речі інших дітей
0 1 2 5. Неслухняний/а
0 1 2 6. Не схоже, що почуває себе винним/винною після поганої поведінки
0 1 2 7. Легко засмучується, розчаровується
0 1 2 8. Встряє в бійки
0 1 2 9. Б’є інших
0 1 2 10. Завдає болю тваринам або людям без видимої причини
0 1 2 11. Злий настрій
0 1 2 12. Фізично атакує людей
0 1 2 13. Покарання не змінює його/її поведінку
0 1 2 14. Багато кричить
0 1 2 15. Егоїстичний/а або не хоче нічим ділитися
0 1 2 16. Упертий/а, похмурий/а, дратівливий/а
0 1 2 17. Притаманні напади гніву або гарячий норов
0 1 2 18. Відмовляється від співпраці
0 1 2 19. Хоче багато уваги
Як попередити агресивну поведінку дитини? Універсальним способом лікування більшості психологічних розладів дітей є любов батьків та її виявлення стосовно дитини.
Щоб «вилікувати» дитину від агресії, слід:
- знайти можливу причину агресії в дитини та усунути її;
- іноді достатньо одного ласкавого слова, посмішки, обіймів, щоб припинити ескалацію злоби та гніву в дитини;
- не дозволяйте появи відчуття відчуження, неприйняття дитини, у будь-якій ситуації дитина має знати, що її люблять, цінять та приймають;
- ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань;
- уникайте перегляду фільмів та телепередач зі сценами жорстокості і насилля;
- допоможіть дитині знайти друзів і навчайте спілкуванню з однолітками;
- не дозволяйте собі спалахів гніву, агресивної поведінки, розмов про помсту тощо;
- дозволяйте дитині виплескувати енергію іншими «мирними» способами: можна голосно заспівати, пограти в футбол, намалювати свою злобу і розірвати папір, зліпити злобу з пластиліну, написати листа тому, хто образив, побити подушку, пробігти декілька кіл, послухати улюблену музику, розповісти про свої почуття близькій людині тощо.
Свята та події
Подолання шкільної тривожності учнів в період переходу до навчання у школу ІІ ступеня
.
Проблема адаптації учнів 5-х класів знаходиться у тісному взаємозв’язку з проектуванням становлення себе як особистості та підвищення рівня розумового потенціалу учнів, сприяє самореалізації особистості у навчально-виховному процесі, творчій діяльності, зняття тривожності.
Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важливий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.
В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню екстримальної ситуації і і визначити розвиток психогенів, акцентуацій, неврозів.
Головна мета курсу – зниження в підлітків рівня шкільної тривожності до стану норми з контролем результату і закріпленням позитивного ефекту до кінця корекційної програми.
Тривожність визначається як відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке почуття небезпеки, які виникають в процесі адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності.
Проблема подолання тривожності ділиться на дві: проблема оволодіння станом тривожності, зняття його негативних наслідків та проблему знашкодження тривожності як відносно стійкого особистісного утворення.
Робота по подоланню тривожності може здійснюватися на 3-х взаємопов’язаних та взаємовпливаючих рівнях:
1. Навчання школяра прийомам і методам оволодіння своїми хвилюваннями, підвищеною тривожністю;
2. Розширення функціональних та операціональних можливостей учня, формування в нього необхідних навичок, вмінь, знань та іншого, що веде до підвищення результативності діяльності, створенню „запасу міцності”;
3. Перебудова особливостей учня, перш за все його самооцінки і мотивації.
Дана корекційно-розвивальна програма спрямована на підвищення рівня адаптованості та зняття тривожності учнів 5-х класів, у яких за результатами діагностичних досліджень (методика Філіпса „Тест шкільної тривожності” та проективна методика „Неіснуюча тварина”) високий рівень тривожності. Дана корекційна програма спрямована на зниження тривожності та скутості школярів, формування в учнів віри в свої сили й можливості, розвиток уміння контролювати рівень тривожності та інше.
Артикуляційні вправи
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може
Гра в житті дитини із затримкою психічного розвитку
У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку.
Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігор. Вона не може зрозуміти, у чому полягає зміст гри, оскільки розвиток її ігрової діяльності, перебуває на рівні дій з предметами. Тому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами).
Як навчати дитину гратися.
Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу.
Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені.
Вміння регулювати свою поведінку виробляється і під час гри за правилами, в якій учасники мають терпляче очікувати своєї черги, щоб зробити відповідну дію, гамувати бажання повторити ту, яка зроблена неправильно.
Гра – як засіб формування волі.
Важливим способом формування волі, а також мотиваційної готовності дитини до навчання є гра. Саме у грі закладається здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Сюжетна гра потребує партнера, тому учасники гри вдаються до співробітництва. Саме співробітництво є основою колективної діяльності дітей на уроці, під час виконання суспільно корисної праці. Розгорнута гра об’єднує всіх її учасників одним задумом. Кожний із гравців вносить свою частку фантазії, активності в розвиток схваленого всією групою задуму. Водночас, кожна дитина підкоряється правилам, що диктує її роль. Обравши ту чи іншу роль дитина добровільно виконує правила, які регулюють діяльність певного персонажа. Якщо Наталка грає роль вчительки, то Мишко без її дозволу не має вставати з місця і ходити по “класу”, він змушений підкорятися цим вимогам, які для нього, як «учня», обов’язкові. У таких іграх формується воля дитини, її вміння спілкуватися, співпрацювати з іншими дітьми, без яких неможливе навчання у школі, подальша трудова діяльність. Саме в процесі гри формуються новоутворення, які готують дитину до шкільного навчання – це готовність залучатися до нового виду діяльності.
Корисними для дошкільника є ігри за правилами. Під час гри дуже важливо стежити за послідовністю дій дитини, формувати у неї вміння дотримуватися правил. Це розвиватиме у неї вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати власні дії та вчинки усвідомленій необхідності – “можна”, ”не можна”, “потрібно”. Звичайно, добирати ігри потрібно враховуючи можливості дитини, починати слід від простіших і вести до складніших. В іграх з правилами дорослий, граючись із малюком, вчитиме діяти за правилом, а якщо зроблено помилку, терпляче очікувати своєї черги, щоб знову продовжити гру і виправитися. З цією метою слід використовувати й рухливі ігри, в яких дитина має стежити за діями партнера, вчасно на них реагувати. До того ж, рухливі ігри допомагають розвивати моторику, що особливо важливо для дитини із затримкою у розвитку.
РОЗЛУЧЕННЯ І ДИТИНА.
ТИПОВІ ПОМИЛКИ БАТЬКІВ
Розлучення батьків — це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в якому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлучення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок. Відсутність їх — це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя.
1. Не розлучатися заради дитини. Це найперша помилка батьків, котрі стоять на порозі розлучення.Так, дійсно, розлучення — це надзвичайно сильний стрес особливо для дитини. Але набагато гірше для неї жити в сім’ї, де батьки ненавидять один одного. В такій ситуації негатив між подружньою парою залишається, роздратування і злість ростуть. Дитина бачить лише сварки, ненависть, війну, втому батьків. Навіть якщо батькам вдається вдало приховувати свої почуття і не сваритися при дитині, вона все одно відчуває напруження і відсутність любові. Живучи в сім’ї, де батьки хочуть розлучитися, але не роблять цього, дитина не отримує нормального, здорового зразка подружніх стосунків, нормальної, теплої, турботливої взаємодії між чоловіком і жінкою. А це в майбутньому заважатиме створити власну щасливу сім’ю.
2. Обманювати дитину. Мається на увазі будь-яка брехня. Обманювати, що між мамою і татом все нормально, робити вигляд, що все добре (якщо подружжя робить уже першу помилку). Казати, що тато поїхав і не скоро повернеться і т.п. По-перше діти відчувають зміни в емоційному стані батьків дуже тонко. По-друге, вони здатні придумувати таке, чого насправді немає. Сказавши, що тато поїхав далеко і на довго, дитина може вирішити, що він зробив це через неї, що він більше її не любить.
3. Негарно відгукуватися про свого партнера до чи після розлучення. Для дитини і мама і тато завжди хороші. Вони ними є і будуть, незважаючи ні на що. Малюку неймовірно важко слухати весь той негатив про тата чи маму. Дитина знає, що схожа частково на тата і частково на маму (адже вони її батьки), а тому всі слова негативу, спрямовані в сторону одного з них, може сприймати і в свою сторону теж, а з часом почати вважати і себе нікчемою. Дітям набагато легше пережити розлучення батьків, якщо в їх картині світу вони обоє залишаються хорошими.
4. Виливати всі свої образи і сильні переживання на дитину. Так, варто сказати правду, що вам важко, що ви засмучені, але не вживайте слів, які можуть свідчити, що ви відчуваєте нестерпну біль і не бачите світла в кінці тунелю. Дитині потрібно знати, що все у вас буде добре, що ви все переживете. Головне для нас — не злякати дитину своїми інтонаціями і відчаєм.
5. Змушувати дитину вибирати між батьком і матір’ю. Пояснення такі ж, як і до попереднього пункту. Дитині надзвичайно важко вибрати, хто кращий, оскільки обидва хороші.
6. Вимагати полюбити нового тата чи маму. Дитина має повне право не любити новоспеченого батька чи матір. Але ви можете просити її поважати їх, оскільки ви його / її поважаєте чи любите.
7. Вимагати від вітчима чи мачухи зайняли роль батька чи матері. А також вимагати від дитини вважати і називати нову людину мамою / татом. У дитини є одна мама і один тато. А всі, хто з’являється після них, — просто люди, которі починають виконувати обов’язки, які колись виконував один із батьків. Вони можуть стати друзями, але ніколи не замінять рідного. Тому не змушуйте малюка до цього і не засмучуйтесь, якщо так не сталося. З часом дитина сама вирішить.
8. Не дозволяти дитині бачитися з татом / мамою. Малюку потрібні обоє батьків. Тому як би там не було, зробіть все для того, щоб зустрічі (звичайно, якщо батько / мати хоче цього) відбувалися. Дитині потрібно знати, що обоє батьків продовжують її любити. Дивіться пункт 3, щоб зрозуміти глибше.
СТВОРЕННЯ КОЛЬОРОВИХ СТОРІНОК ПРИ РОБОТІ З ПСИХОСОМАТИЧНИМИ ПРОЯВАМИ У ДІТЕЙ
Арт-терапія психосоматичних проявів є одним з основних запитів в роботі дитячих психологів і пошуку необхідних підходів та методів ефективної психологічної допомоги. Використання кольоротерапії в роботі з даною проблематикою є одним з ефективних і цікавих методів арт-терапії. Застосування методу кольорових сторінок допоможе реалізувати ряд дуже важливих психокорекційних завдань при супроводі клієнта з психосоматичними реакціями і симптомами.
Колір як важливий і значущий індикатор психоемоційного благополуччя не тільки в людському організмі, але і в самій природі забезпечує нас необхідними хвильовими імпульсами, які стимулюють або, навпаки, гальмують процеси, що вимагають гармонізації або стабілізації. Так, після яскравих фарб літа відбувається наповнення природи фарбами осені як необхідна умова насичення перед періодом спокою, колірної безмовності, сірого і білого кольору зими. Спробуємо розібратися, яким чином подібні колірні феномени дають арт-терапевтам можливість використовувати цілющі властивості кольору при роботі з захворюваннями. Якщо розглядатипричини захворювань, то умовно, або символічно, їх можна поділити на дві категорії: коли орган або система функціонують занадто сильно або занадто слабо. Наприклад, будь-який запальний процес вимагає від організму і психіки гіперзусиль гармонізації та балансу, використовуючи при цьому ресурсні сили організму і імунні процеси для досягнення гармонійного функціонування певної системи. Чому ж для допомоги організму нам не використовувати магію кольору?
Розглянемо основні принципи використання кольору в психосоматиці:
1. Теплі кольори необхідно використовувати для підвищення тонусу та імунітету організму з метою накопичення сил для адаптації до змін. Коли функції організму ослаблені, процеси в ньому ніби завмирають. Необхідний колір піддасть внутрішнього вогню для запуску двигуна одужання і конструктивного функціонування всіх систем життєдіяльності. В такому випадку колір умовно можна розглядати як необхідне паливо для руху і виживання. Теплі яскраві кольори пробуджують сили організму. І нехай зійде всередині сонечко зцілення.
2. Холодні кольори символічно заспокоюють і охолоджують наш організм, відправляючи нас в простір внутрішнього спокою та рівноваги. Образно це можна описати так: вдивляючись в глибини внутрішнього неба, ми знаходимо заспокоєння і безтурботність для свого тіла і душі. Спробуйте запитати саму дитину, який колір їй допоможе набратися сил, щоб стати здоровою. Повірте, вона швидко і спонтанно дасть потрібну відповідь. Діти ще не втратили можливість чути себе в природі. Створіть з дитиною кілька кольорових сторінок в арт-буку: просто підбирайте різні вирізки, наклейки, листівки, марки та інші арт-матеріали та наклеюйте їх на сторінку так, як подобається дитині. Іноді створення всього трьох кольорових сторінок досить для того, щоб процес одужання зрушився з мертвої точки, і це можливо навіть тоді, коли третій антибіотик не допомагає зменшити рівень лейкоцитів і лімфоцитів.
3. Тривалий процес зцілення і терапії вимагає від дитячого організму витримки і терпіння, вмілого розподілу і накопичення сил для того, щоб зростити нові зміни в тілі. І тут колір теж може бути добрим помічником. Кольорові сторінки в земляних тонах, які дають можливість умовно заземлити процеси, що відбуваються в тілі і душі, допоможуть пройти складний і дуже довгий шлях змін на етапі одужання. Створіть сторінки коричневого, чорного, сірого кольору – не бійтеся, поганих кольорів немає, адже і сама земля темна і чорна, коли набирає сили, щоб виростити нові зерна і плоди.
Наведу кілька тем для створення колірних сторінок при роботі з дітьми з психосоматичними захворюваннями:
1. «Колір, який знімає біль».
2. «Колір, який дає сили бути здоровим».
3. «Колір, який допоможе позбутися хвороби».
4. «Колір радості і здоров’я».
5. «Колір позбавлення від хвороби».
6. «Колір здоров’я».
7. «Колір – помічник для тіла і душі».
8. «Історія мого одужання в кольорі».
9. «Як я хочу бути здоровим».
10. «Веселка здоров’я».
11. «Здоров’я як колір».
12. «Колір як таблетка від хвороб».
13. «Лікуюся кольором».
Для ефективної роботи забезпечте дитину цікавим матеріалом для творчості, адже різноманітність матеріалів, їх фактура, форма, палітра відтінків і текстур забезпечують необхідне різноманіття для пошуку психоемоційних ресурсів зцілення. Нехай там буде все: від найпростішого до найскладнішого матеріалу, від непомітного до шалено яскравого, від приємного на дотик до огидного, від сміття до вишукано унікального матеріалу для творчості. Адже творчість, як і саме життя, надає нам багато способів зцілити самого себе!
ВПРАВИ З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ДЛЯ УЧНІВ ПЕРШИХ КЛАСІВ.
РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ.
Вправа «Хто відгадає?»
З групи вибирається одна дитина, її просять по пам’яті описати будь-який предмет, що є в кімнаті, так, щоб інші діти його відгадали. При цьому неможна дивитися на цей предмет і називати його.
Вправа «Бабуся складає в свою валізу…»
Ведучий починає розповідь: «Бабуся складає в свою валізу… гребінець», а наступний гравець має повторити вже сказане, додавши свій предмет: «Бабуся складає в свою валізу… гребінець…і хусточку» і т.д. Гра триває доти, доки ряд не стає таким довгим, що його вже не можна відтворити.
Вправа «Художник»
З групи вибирають двох дітей. Один – «художник», а інший замовляє йому свій портрет. Решта дітей – глядачі. Художник уважно дивиться на замовника 1,5 – 2хв, а потім повертається до глядачів і з пам’яті описує його зовнішність.
Вправа «Фотоапарат.»
Дітям на декілька секунд показують картку з зображенням, а потім вони повинні якомого детальніше описати малюнок.
Вправа «Магазин.»
Ведучий дає завдання дитині піти в «магазин» і купити 5-6 предметів. На «прилавку» лежать «товари», з яких дитина повинна вибрати ті, які її попросили купити. Решта дітей спостерігають за «покупцем», чи вірно він виконав завдання.
Вправа «Що змінилося?»
Діти стоять в шерензі за зростом. Ведучий викликає двох дітей і пропонує їм запам’ятати зовнішній вигляд кожного учасника гри (1-2 хв.)
Після цього діти – «ведучі» відвертаються, а діти в шерензі вносять дрібні зміни у свій зовнішній вигляд. Потім діти – «ведучі» повертаються й, доповнюючи один одного, вказують зміни, які вони помітили.
Вправа «Запам’ятай і намалюй»
Ведучий демонструє протягом 3-5 с ряд простих, геометричних фігур. Після цього кожен з учнів відтворює малюнок на папері з пам’яті.
Вправа «Фотоапарат»
Перед дітьми на столі розкладають предмети (не більше 7). Дитина протягом 30 с запам’ятовує, що де лежить. Потім відвертається, а ведучий перекладає або замінює предмети. Дитина повинна виявити, що змінилося.
Вправа «Хто відгадає?»
Оберіть з групи одну дитину і попросіть її по пам’яті описати будь-який предмет у кімнаті, так щоб інші діти його відгадали. При цьому не можна дивитися на нього і називати прямо.
Вправа «Крамниця»
Ведучий дає завдання дитині: «піти в магазин» і купити 5-6 предметів. На «вітрині» лежать «товари», з яких дитина має вибрати ті, які її попросили купити. Решта учасників спостерігає за «покупцем», потім при потребі виправляє його.
Вправа «Геометричний диктант»
Зачитайте геометричні фігури. Учні запам’ятовують їхню послідовність і записують у зошиті:
· Коло, квадрат, ромб, коло, трикутник;
· Трикутник, коло, квадрат, ромб, трикутник;
· Ромб, квадрат, трикутник, ромб, коло.
Вправа «Квадрат»
Підготуйте 5 карток 20*20 см, розділених на квадрати 5*5 см з одним заштрихованим (на різних картках заштриховані різні квадрати). Кожну картку демонструйте учневі впродовж 1 с. Після завершення показу дитина позначає на аркушах місця заштрихованих квадратів.
Вправа «Термін»
Запишіть на однакових картках 7 термінів теми (по одному на картці). Розкладіть їх, дайте учневі завдання запам’ятати, в якому порядку вони розміщені. Через 10 с перемішайте їх і попросіть дитину відновити все, як було.
Вправа «Хто більше?»
Прочитайте учням певний уривок чи правило з підручника. Влаштуйте конкурс на найдовший дослівно відтворений уривок.
Вправа «Агент 007»
Запропонуйте підвестися і подивитися на 2-3 перших парти впродовж 20 с і запам’ятати розташування предметів на них. Далі учасники виходять із класу, а «власники» парт змінюють розташування 2-3 предметів. Після повернення потрібно розставити все, як було.
Вправа «Впізнай за голосом»
Діти утворюють коло, обирають ведучого. Він стає в центр кола із заплющеними очима й намагається впізнати дітей за голосом.
РОЗВИТОК УВАГИ.
Вправа «Слухай оплески»
Діти вільно рухаються по колу, коли ведучий плескає в долоні певну кількість разів, усі приймають відповідну позу (на 10-20 с).
Кількість оплесків
Поза дітей
1
Поза «лелеки» (дитина стоїть на одній нозі)
2
Поза «жабки» (дитина присідає)
3
Діти продовжують рух по колу
Вправа «Частини тіла»
Діти виконують віршовані команди:
«Плечі кажуть – я стрункий!
Спина каже – я старий!
Палець каже – йди сюди.
Голова – Так! Ні!
Вухо каже – дуже голосно.
Ніс каже – приємний запах.
Ротик каже – весело.
Язик каже – смачне варення.»
Вправа «У магазині дзеркал»
Ведучий: «Уявіть собі, що до магазину, де продаються дзеркала увійшов чоловік із мавпочкою на плечі. Вона побачила себе в дзеркалах, і подумала, що це інші мавпочки та почала корчити їм гримаси. Мавпочки у відповідь скорчили їй такі самі гримаси».
Обирається дитина на роль мавпочки, а всі інші – її відображення в дзеркалах.
Вправа «На одну букву»
Ведучий пропонує всім придумувати слова на одну букву. Діти по колу говорять кожен своє слово, не повторюючи уже названих. Виграє той, хто останнім назве слово.
Вправа «Летіли дракончики»
Діти стоять у колі, виставивши вперед долоні. Ведучий іде, тихенько по черзі б’є по долонях, промовляючи:
«Летіли дракончики,
Їли пончики.
Скільки пончиків,
Стільки й дракончиків.»
На останнє слово той, до кого доторкнулися останнім, каже довільне число, після цього ведучий рахує долоні до заданого числа, той на кого випадає задане число, має сховати за спину руки, які ведучий намагається схопити.
Вправа «Завмри»
Діти стрибають під музику (ноги в сторони – разом, супроводжуючи стрибки оплесками над головою й по стегнах). Раптово музика обривається і діти повинні завмерти в позі, на якій закінчилася музика. Якщо комусь із учасників це не вдалося, він вибуває з гри. Грають, поки в колі не залишиться лише один гравець.
Вправа «Будь уважний!»
Діти крокують під мелодію маршу. На слово «зайчики», вимовлене ведучим, вони повинні почати стрибати; на слово «коники» - ніби бити «копитами» об підлогу; «раки» - задкувати; «пташки» - бігати, розкинувши руки; «лелека» - стояти на одній нозі.
Вправа «Букви алфавіту.»
Кожній дитині присвоюється буква алфавіту. Ведучий називає букву, а дитина, якій присвоєна ця буква, плескає в долоні.
Вправа «Заборонений рух.»
Діти стоять обличчям до ведучого й повторюють рухи, які він показує. Потім вибирається рух, який не можна виконувати, той, хто повторить заборонений рух, вибуває з гри.
Вправа «Заборонена цифра.»
Вибирається певна цифра (наприклад 4), яку забороняється називати. Діти стають в коло й за годинниковою стрілкою рахують по черзі «1, 2, 3…». Коли підходить черга до четвертої дитини, вона не промовляє цифру, а плескає в долоні.
Вправа «Тінь.»
З групи вибирають двох дітей, один – «мандрівник», другий – «тінь», решта – глядачі.
«Мандрівник» іде через поле, а за ним позаду на 2-3 кроки – його «тінь», яка намагається скопіювати рухи. Бажано стимулювати «мандрівника» для виконання різних рухів: зірвати квітку, подивитися в далечінь, присісти, пострибати на одній нозі тощо.
Вправа «Топ-хлоп.»
Ведучий промовляє фрази-поняття – правильні й неправильні. Якщо вираз вірний – діти плескають, а якщо невірний – тупотять. Наприклад: «Літом завжди падає сніг». «Картопля росте в землі». «Ворона – перелітний птах».
Вправа «Чарівне слово.»
Діти й ведучий стають у коло. Ведучий пояснює дітям, що він буде показувати різні рухи, а вони повинні їх повторювати, тільки в тому випадку, коли він додасть слово «будь ласка». Якщо ведучий цього слова не скаже, діти рухи не повторюють.
Вправа «Карлики й велетні»
Діти стоять у колі, а ведучий подає команди: «Карлики» або «Велетні». Діти повинні присідати або вставати, почувши відповідну команду.
Вправа «Що змінилося?»
Вибирається одна дитина, зовнішній вигляд якої діти повинні запам’ятати. Потім вона виходить із кімнати й щось змінює в своїй зовнішності (ведучий може допомагати дитині). Дитина повертається, й діти повинні знайти, що змінилося.
Вправа «Слухай і виконуй»
Ведучий називає декілька дій, але не показує їх. Дозволяється повторити завдання 1-2 рази. Потім діти повинні повторити ці рухи в тій послідовності, в якій вони були названі ведучим:
· повернути голову направо, прямо, вниз, прямо;
· підняти праву руку вгору, підняти ліву руку вгору, опустити обидві руки;
· повернути голову вліво, присісти, встати;
· підняти праву ногу, пострибати на одній нозі, опустити ногу.
Вправа «Чотири стихії»
(Розвиток уваги, пов’язаної з координацією слухового та рухового аналізаторів)
Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що на вимовлене ним слово:
· «Земля», всі повинні опустити руки вниз;
· «Вода» - витягнути руки вперед;
· «Повітря» - піднести руки вгору;
· «Вогонь» - виконувати обертальні рухи витягнутими вперед руками. Хто помилився вибуває з гри.
Вправа «Не пропусти рослину»
(Переключення уваги.)
Гравці сідають у коло та уважно слухають слова, які говорить ведучий. Щоразу, коли серед слів трапиться назва рослини, діти мають встати та одразу сісти знову.
Варіанти слів: дорога, тигр, береза, літак, пшениця, троянда, змія, дуб, лялька, гриб, школа, шипшина, ромашка, рама, дім, машина, малина, тополя, потяг, мурашка, ваза, гвоздика, цвях, музей, театр, гра, верба, іволга, горобець, баобаб, каштан, пальма, намет, кіно, кенгуру, ківі, хокей, місто, собака, банан, волошка, глечик, молоко, тюльпан, гарбуз, теремок, ліс, ялинка, сосна, дорога, книга, мистецтво, музика, осика, балет, капці, паркет, плющ, кульбаба, мімоза.
Гра проводиться двічі. Діти, які двічі помилилися вибувають з гри. Гра триває доти, поки залишиться одна дитина (чемпіон).
Вправа «Роби як я»
(Розвиток довільної уваги)
Діти стоять один за одним, тримаючи руки на плечах дитини, яка стоїть попереду. За першим сигналом ведучого перша дитина підіймає вгору праву руки, за другим сигналом – друга дитина і так далі. Коли праву руку піднімуть усі діти, за наступним сигналом починають піднімати в тій самій послідовності ліву руку. Потім за сигналом ведучого діти мають опускати вниз спочатку підняту праву руку, а потім – ліву. Гра повторюється двічі, з прискоренням темпу. Дитина, яка двічі помилилася, вибуває з гри. Так триває доти, поки залишиться одна дитина – переможець.
Вправа «Уважні руки»
(розвиток довільної уваги, фонематичного слуху)
Ведучий зачитує низку слів, у яких є звуки «і», «й» та без них. Діти уважно слухають, і якщо в слові є звук «і» - піднімають праву руку, якщо є звук «й» - ліву, якщо немає жодного звука – руки залишаються на колінах.
Варіанти слів: ліфт, йод, метрополітен, інженер, горобець, олівець, перо, алмаз, буйвіл, вагон, златогривий, прогулянка, байдарка, вчений, диктант, долонька, сусіди, перший, підйом, айва, солома, гнучкий, яйце, хліб, театр, літак, ведмідь, двійка, змійка, балалайка, лінійка, кінець.
Вправа «Перекличка-плутанка»
(розвиток довільної уваги)
Ведучий називає прізвища та імена дітей, плутаючи при цьому то ім’я, то прізвище (ім’я називається правильно, прізвище – ні, прізвище правильно, ім’я - інше). Діти уважно слухають та відгукуються лише тоді, коли правильно звучить і ім’я, і прізвище. Хто помиляється – вибуває з гри.
Вправа «Не пропусти професію»
(розвиток здатності до переключення уваги, розширення світогляду)
Діти стають у коло й уважно слухають слова, які говорить ведучий. Щоразу, коли серед слів звучать назви професій, - діти мають підстрибнути на місці.
Варіанти слів: лампа, водій, механік, липа, сталевар, яблуко, ябеда, архітектор, олівець, будівельник, гроза, обруч, столяр, папуга, пекар, аркуш, екскурсовод, вчитель, сіно, терпіння, кондитер, окуляри, річка, продавець, зошит, перукар, фантазія, тракторист, ветеринар, ложка, пташка, лікар, вогонь, бабка, кулемет, чайник, фотограф, метелик, музикант, пиріг, артист, свічка, газета, контролер, жарт, геолог, ковзани, водолаз, океан, президент, посмішка, глина, компас, агроном, пам’ять, вальс, модельєр, брехун, льотчик, книга, міліціонер.
Вправа «Роззяви»
(Розвиток довільної уваги)
Гравці ходять по колу, тримаючись за руки. За сигналом ведучого вони зупиняються, роблять чотири хлопки, повертаються кругом та продовжують рух. Напрямок руху змінюється після кожного сигналу ведучого. Той, хто двічі помилився, виходить з кола та уважно стежить за грою.
Вправа «Назви сусідів»
(розвиток уваги, швидкості мисленнєвих процесів)
Гравці сідають у коло. Ведучий кидає м’яч дитині, називаючи числа від 0 до 30. Той, хто зловить м’яч, має назвати «сусідів» числа, що прозвучало. Після цього повертає м’яч ведучому. Якщо той, хто зловив м’яч двічі помиляється в назві «сусідів», то вибуває з гри.
Вправа «Слухай і почуй»
Учням пропонують уважно слухати слова, які говорить ведучий і плескати в долоні щоразу, коли трапляється назва тварини.
Увага! Почали: шафа, собака, кінь, ліжко, кіт, потяг, горобець, машина, ворона, книжка, корова, коза, сонце, квіти, ведмідь, зайчик.
Вправа «Викресли букву А»
За 5 хвилин викреслити, не пропускаючи жодної букви «А» з тексту.
Вправа «Єралаш»
Що таке єралаш? Це безлад. Наприклад:
Злий кабан сидів на гілці.
Пароплав сидів у клітці.
Соловей давав гудок…
Наведіть лад у вірші і тоді зникне єралаш.
Вправа «Лист від Незнайки»
Ведучий говорить, що отримав ось такого листа від Незнайки:
«Ось закінчилося літо й настала золота осінь. З півдня повернулися птахи, прокинулися звірі від зимової сплячки. Вже де-не-де зеленіє молоденька травичка й дні не такі холодні, як влітку».
Запитання:
· Вам сподобався цей лист?
· Як треба писати?
· Що в листі переплутано?
Вправа «Хто в класі найуважніший»
Ведучий читає уривок казки, але з помилками, називаючи не ті слова. Учні чують неправильне слово – підносять червоні семафорики. Ведучий перестає читати, учні виправляють помилку, ведучий продовжує читати.
«Ішов дід густим (літом) лісом і загубив рукавичку. Ось біжить миска (мишка), побачила рукавичку та й каже: «Тут я буду шити (жити)!»
Коли це шапка (жабка) плигає та й питає: «А хто тут живе?»
- Миска (мишка). А ти хто?
- Шапка (жабка). Пусти й мене шити (жити)!
- Іди».
РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ.
Вправа «Закінчи речення»
(розвиток понятійного мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий кидає м’яч та говорить початок речення. Дитина, яка зловила м’яч, має закінчити речення й повернути м’яч ведучому. І так далі. Дитина, яка двічі не змогла закінчити речення, вибуває з кола та уважно стежить за продовженням гри.
Варіанти речень:
Лимон кислий, а цукор…
Собака гавкає, а кіт…
Уночі темно, а вдень…
Трава зелена, а небо…
Узимку холодно, а влітку…
Усі їдять ротом, а слухають…
Уранці ми снідаємо, а вдень…
Пташка літає, а змія…
Човен плаває, а машина…
Ти дивишся очима, а дихаєш…
У людини дві ноги, а у собаки…
Узимку йде сніг, а літом…
Ти читаєш очима, а пишеш…
В Україні говорять українською, а в Англії…
Балерина танцює, а піаніст…
Дрова пиляють, а цвяхи…
Співак співає, а будівельник…
Композитор пише музику, а музикант…
Вправа «Ланцюжок слів»
(розвиток уваги, швидкості мислення)
Ведучий починає гру, називаючи будь-яке слово. Дитина має назвати слово, яке починається з того звука, яким закінчилося попереднє. Ланцюжок можна продовжувати безкінечно. Можна також зробити його тематичним.
Вправа «Склади речення»
(розвиток фонематичного слуху, уваги, мислення)
У грі беруть участь 3-4 дитини, інші – спостерігають. Для гри знадобляться невеличкі картки з предметними малюнками. Одного з гравців просять на якийсь час вийти за двері. Решта отримують картки з предметним зображенням, але вчитель має так підібрати картинки, щоб їх можна було пов’язати в одне речення. За сигналом ведучого відокремлений гравець заходить до кімнати, а інші гравці хором називають предмети, зображені на їхніх картках. Завдання «відгадника» - зрозуміти та скласти речення. Гра триває кілька разів – так, щоб у ній взяли участь усі діти. Якщо «відгадник» не впорався із завданням одразу, можна повторити. Виграє той, для кого робили менше повторів.
Вправа «Багато-один»
(розвиток уваги, швидкості мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий, кидаючи м’яч, називає слово в множині. Дитина, повертаючи м’яч, - в однині.
Варіанти слів: коти, граки, ряди, мости, стовпи, сліди, будинки, кроти, коси, очі, шафи, шарфи, слони, сади, кущі, носи, гриби, столи, банти, брати, гноми, годинники, болти, глечики, гривні, зонти.
Вправа «М’яч-з’єднувач»
(розвиток уваги, швидкого мислення, мовлення)
Ведучий кидає м’яч комусь із дітей, кажучи при цьому неузгоджені між собою слова, наприклад, «собака, гуляти». Дитина, зловивши м’яч, складає речення з цих слів, можна з додаванням інших, та повертає м’яч ведучому. Повторюється 10-20 разів – залежно від ситуації, кількості учасників гри та настрою дітей.
Варіанти слів: собака, гуляти; телевізор, дивитися; дерево, рости; дівчинка, плакати; дощ, лити; трава зеленіти; сонце, гріти; книга, читати; кішка, дряпати; перукар, стригти; ніж, різати; голова, боліти; будинок, будувати; закрійник, шити; мишка, шарудіти; лікар, лікувати; олівець, стругати; футболісти, грати; фарби, малювати; учень, відповідати; кришталь, розбивати; телефон, дзвонити; м’яч, упустити.
Вправа «Четвертий зайвий»
(розвиток уваги, пам’яті, логічного мислення)
Діти сідають у коло. Ведучий кидає м’яч дитині та називає чотири предмети, три з яких належать до одного загального поняття. Дитина має визначити зайвий предмет, тобто, той, що не підходить до решти, назвати його, пояснивши свій вибір та повернути м’яч ведучому.
Варіанти слів: стіл, стілець, ліжко, чайник; кінь, кішка, собака, щука; Ялинка, береза, дуб, полуниця; огірок, морква, цибуля, заєць; записник, газета, зошит, портфель; кавун, помідор, яблуко, м’яч; вовк, лисиця, ведмідь, кішка; фіалка, ромашка, морква, волошка; лялька, машинка, мозаїка, книга; потяг, літак, самокат, пароплав; горобець, оса, ластівка, орел; лижі, ковзани, човен, санчата; стілець, молоток, рубанок, пила; сніг, мороз, спека, лід; вишня, виноград, картопля, слива; автобус, трамвай, літак, тролейбус; річка, ліс, асфальт, поле; пожежник, космонавт, балерина, міліціонер; парта, дошка, учень, їжак; змія, равлик, метелик, черепаха; пензлі, фарби, чайник, полотно; молоко, чай, лимонад, хліб; капелюх, дах, двері, вікно; нога, рука, голова, черевик.
Вправа «Назви антоніми»
Варіанти слів: великий, піднімати, твердий, молодший, ворог, легко, голосно, сухий, високий, перемога.
Вправа «Вилучи зайве»
Ведучий пропонує ланцюжки слів, із яких потрібно вилучити зайві й залишити тільки ті, що пояснюють схожі предмети.
Потрібно знайти якнайбільше варіантів вилучення зайвого слова, а головне – більше ознак, що об’єднують пари слів, які залишилися. Виграє той, у кого варіантів відповідей більше. Наприклад:
· Парта, стілець, трава.
· Клас, учитель, дорога.
· Небо, зошит, ручка.
· Фарби, альбом, пенал.
· Вікно, міст, стіна.
Вправа «Розв’язування логічних силогізмів»
Діти повинні відповісти, чи правильно зроблені висновки.
Наприклад:
· Усі коти люблять молоко. Петрик любить молоко. Отже, Петрик – кіт.
· У всіх людей є вуха. У песика Джека є вуха. Отже, песик Джек – людина.
· У всіх людей є серце. Миколка – людина. Отже, у нього є серце.
· Деякі малюки часто плачуть. Юрчик – малюк. Отже, він часто плаче.
· Усі зимові місяці холодніші за літні. Січень – зимовий місяць. Отже, він холодніший за серпень.
Вправа «Знайди зайве слово»
Завдання – знайти зайве слово й пояснити чому воно зайве.
· Щука, карась, окунь, рак.
· Сашко, Миколка, Марія, Тетяна, Єгорова.
· Диван, ліжко, шафа, парта, зошит.
· Вухо, обличчя, ніс, рот, око.
· Молоко, вершки, сир, сало, сметана.
· Сосна, дуб, дерево, береза, яблуня.
Вправа «Навпаки»
Ведучий називає слово, а учні повинні знайти інше, протилежне за значенням. Той, хто правильно добирає слово, отримує фантик. Виграє той, хто набере найбільшу кількість фантиків.
Слова: мир, шум, ранок, день, холод, хоробрість, ворог, хвороба, радість, кволість, старість, чистота, злість, ввічливість, втрата, брехня, праця, сонце, зима, сміх, відпочинок, верх.
Вправа «Продовж речення»
(розвиток понятійного мислення)
Дітям пропонується продовжити речення з однозначно визначеним змістом. За кожну правильну відповідь нараховується бал. Переможе той, хто набере найбільшу кількість балів.
Сіль солона, а цукор…
Стежка вузька, а дорога…
Помідор червоний, а огірок…
Ти ходиш ногами, а кидаєш…
Хлопчики виростають і стають чоловіками, а дівчата…
Небо синє, а трава…
Лимони кислі, а кавун…
Хліб – це їжа, а стіл – це…
Вночі темно, а вдень…
Дерева великі, а квіти…
Молоко біле, а м’ясо…
У трикутнику три сторони, а в чотирикутнику…
Вправа «Цікаві задачі»
1. Скільки пальців на одній руці? А на двох? А на скількох руках 10 пальців?
2. На одній нозі півень важить 4 кг. Скільки він важитиме на двох ногах?
3. Одне яйце вариться 3 хв. Скільки хвилин варитимуться 2 яйця? 3 яйця?
Вправа «Вибір»
Вибрати одне слово, яким правильно закінчити почате речення.
1. У чобітка є (шнурок, пряжка, підошва, ремінці, гудзик).
2. У теплих краях живе (ведмідь, олень, вовк, верблюд, тюлень).
3. У році (24, 3, 12, 4, 7) місяців.
4. Місяць зими (вересень, жовтень, лютий, листопад, березень).
5. Вода завжди (прозора, холодна, рідка, біла, добра).
6. У дерева завжди є (листя, квіти, плоди, коріння, тінь).
7. Місто України – (Париж, Київ, Лондон, Варшава, Софія).
Вправа «Відгадати загадку на риму»
1. Ой, смачна вона, духмяна,
Рисова, гречана, манна...
Ложку в рот – і буде наша
Здогадалися? Це – (каша)
2. Гострі кігті має –
В подушку ховає,
Лазить все на плотик,
А зоветься (котик).
3. Не гаряча, а пече – утечеш.
При дорозі не скубнеш – обминеш.
Дуже злючою бува ця трава
Називається вона (кропива).
4. Як розплющить вранці очі,
То вже цілий день скрекоче:
«Скре-ке-ке!» та «Скре-ке-ке!»
Мов пита всіх: «Що таке?»
Всюдисуща й білобока, -
Справжня назва – це (сорока).
РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ.
Вправа на розвиток саморегуляції.
Намалювати на папері одночасно правою рукою коло, а лівою – квадрат. Потім навпаки: лівою – коло, а правою – квадрат.
Вправа «Графічний диктант»
Кожній дитині ведучий показує звідки починати роботу на аркуші паперу в клітинку.
Й починає диктувати: одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка донизу. Одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна праворуч, одна донизу, а тепер продовж далі візерунок, який в тебе вийшов.
Вправа «Графічний диктант»
Дітям показати, звідки починати писати диктант. Вчитель диктує:
· Одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна донизу, одна клітинка праворуч, одна вгору, одна праворуч, одна донизу. А тепер продовжуйте самостійно.
· Одна клітинка вгору, дві клітинка праворуч, одна донизу, дві вправо, одна вгору, дві клітинки праворуч, одна донизу...
Вправа «Графічний диктант»
Дерево
2 клітинки вгору, 1 – ліворуч, 1- вгору, 1 – ліворуч, 1 – вгору, 1 – ліворуч, 1 – вгору, 1 – ліворуч, 1- вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 1 – праворуч, 1 – вгору, 3 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – праворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 1 – вниз, 1 – ліворуч, 2 – вниз, 1 – ліворуч.
- На що схожа фігура?
Діти самостійно домальовують плоди.
ГІМНАСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
· Розпрямити кисть, щільно зімкнути пальці й повільно стискати їх у кулак. Почергово виконувати кожною рукою.
· Притиснути щільно руку до столу долонею вниз та почергово згинати пальці: середній, вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати почергово кожною рукою.
· Розпрямити кисть та почергово приєднувати безіменний палець до мізинного, середній – до вказівного.
· Стиснути пальці в кулак та крутити кистю в різних напрямках. Спочатку окремо кожною рукою. Потім – двома руками одночасно.
· Згинати та розгинати пальці (пальці розімкнути якомого ширше, потім зімкнути і так далі). Почергово кожною рукою, потім обома одночасно. Можна супроводжувати такими словами: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились…»
· Покласти руки долонями догори. Піднімати по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторити цю вправу у зворотному порядку.
· Долоні покласти на стіл. Почергово піднімати пальці одразу обох рук, починаючи з мізинця.
· Затиснути олівець середнім та вказівним пальцями. Згинати та розгинати ці пальці.
· Покласти на стіл 10-15 олівців або паличок. Однією рукою спробувати зібрати всі олівці (палички). При цьому допомагати іншою рукою не можна. Намагатися брати олівці по одному. Олівці можна замінити на ґудзики, горошини або інші дрібні предмети, щоразу дрібніші.
· Затиснути олівець між середнім та вказівним пальцями. Виконувати рухи так, щоб спочатку зверху був середній палець, а потім – вказівний.
· Дві невеликі кульки або два волоські горіхи покатати між долонями (пальці прямі) в один та інший бік. Потім поперекочувати пальцями однієї руки: крутити то в один бік, то в інший.
· Швидко торкатися кінчиками пальців великого пальця. В один бік, починаючи з мізинця, і в інший – із вказівного пальця. На одній руці, на другій, на обох одразу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ
· Якщо запам’ятовування відбувається на слух, матеріал зачитуйте достатньо голосно, вимовляйте чітко, не занадто швидко.
· Залежно від віку, слова і числа для запам’ятовування зачитуйте двічі чи тричі. Для запам’ятовування великих оповідань перечитуйте їх 3-4 рази. При візуальному запам’ятовуванні матеріалу потрібно зважати на його складність і відводити достатню кількість часу.
· При організації навчальної діяльності варто враховувати індивідуальні відмінності пам’яті учнів.
· Зважайте на тип пам’яті (слухова чи зорова) кожного учня.
· Створюйте сприятливі умови для розвитку процесу запам’ятовування, використовуйте на заняттях наочність.
· На уроках математики практикуйте усну лічбу, яка розвиває уяву та образну пам’ять.
· Використовуйте ігрові моменти: у кожній грі діти не вигадують, не згадують, а уявляють інформацію, з якою граються. Цього достатньо для ефективного запам’ятовування.
· Приділяйте більше уваги читанню вголос і відтворенню прочитаного.
Знайди відмінності:
Крокодильчик (казка для дітей,
які проявляють словесну агресію)
Міг і рибку, міг і жабку, міг і
пташку прожувати, тому що у крокодильчика були міцні, красиві і здорові зуби.
Чарівник його зачарував, і тепер після кожного
поганого слова у крокодильчика випадав один зуб.
Сумно стало крокодильчику.
Почав він розпитувати мешканців
водойми, чому у нього випали всі зуби.
Мудрий Бегемот пояснив йому
причину. Крокодильчик все зрозумів, вибачився перед чарівником, і у нього
почали рости нові зуби.
“ЯКІСНА ПОХВАЛА”
Такі оціночні слова, як
хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо
дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось
добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить
оцінювати.
Тому хвалити треба
правильно.
Якісна похвала
складається з таких частин;
1. Опишіть, що ви
бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно
виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви
відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все
яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні
коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово,
яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше.
Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.
Існує вправа, яка
допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.
Ситуація 1. Ваша маленька
дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами,
сподіваючись, що ви помітите.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 2. Вас
запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає
роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина
підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 3. Ви
помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором
стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу
доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Ситуація 4. Ви
захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з
побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її
вам і чекає вашої реакції.
Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що
ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати
собі?
Фабер Адель, Мазлиш
Элейн «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»
Казанок гарного настрою
Зварити гарний настрій? Простіше простого!
Запропонуйте дитині цей варіант зняття напруги. Оберіть будь-яку ємність
(наприклад, каструлю, казан або сковороду-вок) і вирішіть, з чого ж ви можете
зварити гарний настрій.
Дайте дитині простір для фантазії: може, для хорошого
настрою потрібна квітка герані? Три цукерки і апельсин? Улюблена іграшка? П'ять
деталей від конструктора, малюнок з посмішкою, сонячний зайчик і райдужний
слайм?
Вигадайте рецепт разом і реалізуйте його. Після
закінчення кулінарного майстер-класу задайте дитині питання: чого ще не
вистачає в страві? Який інгредієнт вона вважає найважливішим? А яке блюдо
вийде, якщо прибрати один з компонентів? Яке б ще «зілля» дитина хотіла
зварити?
