Сторінки

Сторінка психолога, соціального педагога, логопеда




16 листопада - Міжнародний день толерантності



Поради батькам

 Адаптація до школи в середньому триває від трьох до півроку і залежить від індивідуальних особливостей дитини, злагодженої роботи педколективу, настрою і допомоги батьків.

Як можна полегшити адаптацію в вересні:

·        Продумати і чітко прописати режим дня першокласника, намагатися приходити в школу трохи заздалегіть, не запізнюючись, але і не дуже рано.

·        Укладати дитину спати і будити в один і той же час, стежити за харчуванням.

·        Гуляти щодня.

·        Чергувати види діяльності: після заняття – рухливі ігри. Рольові ігри так само ще дуже важливі для дітей. Запропонуйте вдома пограти в школу іграшками / ляльками / машинками, це допоможе зняти напругу, засвоїти новий досвід, допоможе вам дізнатися про труднощі дитини в школі і проговорити їх через гру.

·        Пропонувати денний сон або можливість полежати, розслабитись під аудіо книгу або спокійну музику.

·        Відмовтесь від додаткових занять і гуртків перший місяць якщо це можливо, спостерігайте за навантаженням дитини і її самопочуттям.

·        Навчити дитину правилам спілкування з іншими учнями в класі, з учителем. Навчити просити про допомогу, питати про те що не зрозуміло, в разі якщо вона заблукала в школі або погано себе почуває.

·        Навчити самостійності: самостійно збирати портфель, прибирати за собою іграшки, готувати одяг на наступний день.

·        Відмовитись від ідеї критикувати вчителя при дитині – це підриває авторитет вчителя. Важливо сформувати і підтримувати авторитет вчителя, позитивне і довірливе ставлення до школи.

·        Залучати дитину до процесу покупки зошитів і книжок, організація робочого місця.

·        Обговорювати кожен день, проведений у школі, намагайтесь пояснювати все що незрозуміло: завдання, ситуації. Підтримуйте міжособистісні відносини дитини, запропонуйте спільне дозвілля або прогулянки з її друзями.

·        Запроваджуйте ритуали підтримки:  те, що нагадуватиме дитині про вас у важкі для неї моменти ( малюнок, пишіть записки з посланням, однакові браслети чи брошки).

І не забувайте ваша любов і підтримка це найважливіше для дитини.

 

Як рольові ігри впливають на навчання дитини

Рольові ігри – це спосіб виявити творчі здібності дитини під час гри. Батьки й вчителі можуть використовувати такий вид ігрової діяльності для навчання дитини й розвиток в неї тих чи інших навичок. Під час рольових ігор діти уявляють себе мандрівниками далеких країн, лікарями або вчителями.

Вони використовують власну фантазію для створення уявних світів, розвиваючи важливі для себе навички.

Чому рольові ігри важливі для дитини? Як найкраще використовувати цей ігровий метод удома чи в школі? Які конкретні дії варто зробити для цього?


Що таке рольові ігри?

 Під час рольових ігор діти приміряють на себе різні ролі (пожежник, учитель, лікар), а потім у процесі їх розігрування демонструють, що вони розуміють під тією чи іншою роллю.

Хоча такі ігри можуть відбуватися де завгодно, досить часто діти використовують для них іграшки, із їх допомогою створюючи уявний світ.

Як рольові ігри допомагають дитині вчитися?

У процесі рольових ігор, застосовуючи уяву, дитина розвивається в соціальному, фізичному, розумовому й мовному напрямках. Ось навички, що формуються в дитини у процесі рольових ігор:

Навички. Щоб виконати ту чи іншу роль, дитині потрібно мати про неї певне уявлення. Граючи роль якоїсь людини, вона повинна імітувати її дії і поведінку, що їх вона спостерігала раніше. Допомагають дитині краще зрозуміти, як влаштоване суспільство;

Здатність зосереджувати увагу. Рольові ігри допомагають дитині довше концентруватися на тому чи іншому явищі, дії чи особі, активніше долучатися до певної справи;

Соціальні навички. Оскільки у суспільних взаєминах люди виконують різні ролі, такі ігри допомагають дітям розвивати соціальні навички, навчають спілкуватися з однолітками й дорослими;

Навички спілкування. Розвивають навички мовлення, слухання та взаємодії з людьми навколо, оскільки для виконання тієї чи іншої ролі діти повинні почути, що говорять інші люди, а потім правильно на це відреагувати.

Таким чином, у процесі рольових ігор діти розвивають різні навички: вчаться співпрацювати з оточенням, збільшувати словниковий запас тощо.

Як заохотити дитину до рольових ігор

Діти часто самі охоче гуляють в такі ігри. Однак, дотримуючись наших рекомендацій, ви у змозі додатково мотивувати дитину долучатися до рольових ігор:

-               надайте дитині достатнього часу та простору для гри.  Коли дитина грається, не переривайте її гру і не відволікайте її. Не пропонуйте план гри, натомість дайте їїй змогу на повну силу виявити уяву;

-               відтворюйте історії в іграх. Імовірно, ви читаєте дитині книги. Спробуйте розіграти з нею за ролями одну з її улюблених казок або історій. Ви можете також запропонувати дитині придумати продовження історії;

-               використовуйте реквізити. Важливою частиною рольових ігор є підготовка предметів, що допоможуть дитині краще зіграти її роль. У цьому вам стануть у пригоді ляльки, іграшкові будиночки інші предмети, які можуть ожити в уяві дитини.

У які рольові ігри можна гратися разом із дитиною?

1.     Літак. Уявіть, що диван – це літак. Запропонуйте дитині бути пілотом і здійснити політ понад хмарами.

2.     Пекарня. Наприклад при приготуванні тіста для печива дозвольте дитині самостійно створювати кулінарні шедеври.

3.     Пляж. Ця гра зробить процес купання дитини веселішим. Запропонуйте дитині уявити, ніби вона на пляжі і ловить рибу (у цій ролі варто використовувати іграшки) у воді.

4.     Книжковий магазин. Запропонуйте зіграти роль продавця в книжковому магазині.

5.     Вокзал. Ви можете навчити дитину орієнтуватися в розкладах поїздів або автобусів і планувати подорож.

6.     Похід. Ви можете поставити намет у кімнаті і навчити цього дитину.

7.     Лікарня. Дозвольте дитині зіграти роль лікаря, який ходить  у білому халаті, роздаючи пацієнтам льодяники.

8.     Пожежна частина. У цю гру можна гратися у дворі. Дайте дитині шолом і шланг для поливу. Нехай вона уявляє себе пожежником, котрий рятує людей від небезпеки.

9.     Дім. Для цієї гри доцільно використовувати ляльок або плюшеві іграшки. Вони виконуватимуть домашню роботу: прання, готування їжі.

10. Ресторан. Дитина може зіграти роль кухаря або офіціанта.

         Якщо ви хочете, щоб ваша дитина росла, розвивалася й цей процес був радісним, заохочуйте її до участі в рольових іграх. При цьому не важливо , це 6- річна дитина чи п’ятикласник. Використовуйте вище наведені поради, аби привернути увагу дитини до таких ігор і бути відкритими для нових ідей. Діти мають добре розвинену уяву, тож скористайтесь цією перевагою, щоб навчити їх новому.

 







    Тілесні покарання – хибний спосіб виховання

     Якщо ми караємо дітей «під гарячу руку», це означає, що ми гірше володіємо собою, аніж вимагаємо цього від дитини, ми робимо це не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервову напругу. Слід пам'ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.

    Пам'ятайте, що:
    1. Ляскаючи дитину, ви навчите її боятись вас.
    2. Поведінка дитини буде непередбаченою, вона не буде розуміти та приймати закони моралі.
    3. Показуючи при дітях гірші риси свого характеру, ви подаєте їм поганий приклад.
    4. Тілесні покарання вимагають від батьків менше розуму та здібностей, ніж будь-які інші виховні заходи.
    5. Ляпаси можуть лише утвердити, але не змінити поведінку дитини.
    6. Задача дисциплінарної техніки – змінити бажання дитини, а не лише її поведінку.
    7. Дуже часто покарання не виправляє поведінку, а лише перетворює її.
    8. Покарання примушують дитину побоюватись втратити батьківську любов. Вона почуває себе знедоленою та починає ревнувати до брата чи сестри.
    9. Часті покарання спонукують дитину зоставатися інфантильною.
    10. У покараної дитини може виникнути вороже почуття до батьків. І щойно у ній поєднаються два почуття – любов та ненависть, як зразу виникає конфлікт.
    11. Покарання допоможе дитині привертати увагу будь-якими засобами.
    12. При можливості доцільно замінити покарання на:
    - терпіння (це найбільша доброчесність, яка може бути в батьків);
    - пояснення (поясніть дитині, чому її поведінка неправильна, при цьому будьте гранично стислі);
    - відволікання (постарайтесь запропонувати вашій дитині щось більш привабливе, аніж те, що їй заманулося);
    - заохочування (не поспішайте карати сина чи дочку. Врешті, це більш ефективне, ніж покарання).
    _________________________________________________



    Проблема насильства неповнолітніх як гостре соціальне явище
     Чому діти жорстокі? Чи завжди жорстокість дитини залежить від виховання та освіти дитини, чи можливо існує якийсь ген, що визначає, чи буде його носій знущатися з більш слабкіших однокласників, чи мучити кішок... А може справа в тому, що всі діти дивляться жорстокі мультики, відео в інтернеті, герої яких неживі істоти і не можуть відчувати біль?..
    Проблема жорстокої поведінки серед школярів – це проблема держави і кожної свідомої особистості. Ця тема актуальна, про неї треба говорити. Задля того щоб викорінити жорстокість та насилля серед школярів, необхідно зрозуміти причини виникнення і чітко усвідомлювати наслідки жорстокої поведінки.
     у більшості випадків жорстока поведінка однієї дитини до іншої проявляється коли підліток невпевнений в своїх силах, коли знаходиться в стресовому стані, переживає невдачу, заздрість, злість або ж діє за компанію. В таких емоційних станах підліток здатний на різні види насильства (фізичне, економічне, психологічне, сексуальне), не задумуючись над результатом. А в результаті насильницьких дій – травмується психіка обох учасників, формуються психологічні комплекси, що приводять до суїцидів, фізичні травми бувають несумісні з життям або призводять до інвалідності. Тому щоб уникнути таких явищ, необхідно вчитися змінювати свій настрій, керувати своїми емоціями та як стримувати наростаючу агресію у випадку конфлікту:
    -       порахувати до 10;
    -       зробити 10-12 глибоких вдихів і видихів;
    -       походити, якщо це можливо, по приміщенню;
    -       розірвати який-небудь непотрібний папір, зігнати свої негативні емоції, на якомусь непотрібному і безпечному предметі (хлопчики можуть використати боксерську грушу);
    -       розрядити емоції корисною роботою: прибирання приміщення, прання, робота в саду, спортивна гра, біг.


    _________________________________________



    Про особливості дитини, яка має йти до школи
    Вік, про який буде йти мова, складаєть­ся з двох: старшого дошкільного і мо­лодшого дошкільного. Основне, з чим дитина приходить у 5 років, є велика сенситивність та вразливість до будь-яких дій інших людей. Розширюєть­ся її соціальний простір стосунків з ін­шими людьми — окрім сім'ї, значими­ми стають стосунки з чужими людьми і школою.
    Діти цього віку можуть переживати вну­трішню пустку і непотрібність, адже саме цей вік є найбільш раннім, у яко­му людина здійснює самогубство.
    Формується становище дитини у колективі: симпатію і визнання одноліт­ків отримують ті діти, які проявляють бажання допомогти і підтримати, вмі­ють порадіти іншим. Діти агресивні, або навпаки, плаксиві не викликають симпатії в однолітків. Тому демонстра­ція позитиву дитини може змінити не­гативне ставлення інших дітей на по­зитивне. Дослідження показують, що більшість дітей у віці 6 років обманю­ють. Чому вони обманюють? Значне місце займає обман стосовно предме­тів, глибший обман — це обман про по­чуття. Діти вже усвідомлюють, що ре­альність можна змінити для іншої лю­дини, і таким чином, щоб підсилити позитивну уяву інших про себе для до­сягнення успіху.
    Відомий психолог екман виділив такі мотиви дитячого обману:
    1.       Уникнення покарання.
    2.       Бажання чогось домогтися.
    3.       Самозахист.
    4.  Захист від неприємностей.
    5. Намагання завоювати визнання.
    6.  Уникнення сорому.
    7. Захист особистого життя.
    8.  Бажання довести свою перевагу над
    Тим, у чиїх руках влада.
    Середина дитинства пов'язується з кри­зою 6 років, як періодом втрати дитини безпосередності і відвертої активності, «тобто з 6 років дитина є не завжди та­кою, як здається зі сторони». Дитина у цьому віці багато чого робить спеці­ально, формуючи цілеспрямоване уяв­лення інших про себе. У неї є вже зарод­ки діалогу, що необхідно підтримувати і розвивати саме за таких умов дитина вчиться слухати думаючи, стає серйоз­ною, демонструючи при цьому міміку та відповідні жести. Шестирічка може про себе уже сказати: «я можу бути різ­ною — сердитою, веселою тощо». Важ­ливим є те, що дитина з 5 років починає розвиватися як лівопівкудьна. Адже до років усі діти правопівкульні. На зміну образному мисленню приходить логічне. Дитина намагається розібрати, поламати іграшку, і це нормально. У період років у дитини має сформуватись така якість, як «готовність до школи». Здорова, допитлива дитина, яка знає собі ціну, вміє будувати стосунки з іншими людьми — це дійсно готова до школи особистість.
    «готовність до школи». Що це таке? Вважаю, що для більш-менш зрозумі­лої відповіді потрібно розібратися, що таке школа і для чого вона існує.
    Прочитайте й обдумайте.
    Дитина повинна вміти ризикнути з опорою на свої сили, у неї має бути відсутній страх перед особистою помилкою з одночасною готовністю захистити своє «я» від втручання дорослого.
    Школа як інституція відрізняється осо­бливим видом діяльності, а саме: на­вчальною діяльністю. Саме до неї, до навчальної діяльності, має бути готова дитина у середині дитинства.
    Прочитайте й обдумайте.
    Дитина повинна мати навички і   партнерства та сміливість.
    Навчальну діяльність визначає виник­нення таких психологічних новоутво­рень: рефлексія, довільність, внутріш­ній план дій, що необхідні для засвоєння будь-якого елементу культури. Ці ново­утворення залежать від змісту навчаль­ної діяльності, а зміст — це теоретичні знання. У процесі навчання дитина за­своює поняття, цінності та норми мора­лі, що є теоретичними знаннями.
    Прочитайте й обдумайте
    Відсутність автономності та сміливості призводять до того, що дитина говорить: «у мене не вийде, нічого не вийде» тощо.
    «вихованню до­бре піддаються ті, хто не потре­бує виховання» «той, хто не пам'ятає яскра­во свого дитин­ства, — поганий вихователь».
    М. Ешенба


    _________________________________________________



    Поради батькам, які виховують дитину з ознаками обдарованості 

    1.       Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.
    2.       Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
    3.       Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
    4.       Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
    5.       Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам'ятайте: «якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».
    6.       Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
    7.       Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
    8.       Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.
    10 "золотих правил" виховання щасливих дітей · щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
    ·       приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних ;
    ·       зовнішня привабливість: одяг, манери;
    ·       можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
    ·       висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
    ·       мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.
    Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки. Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.
    Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.
    Про особливості старшого дошкільного і мо­лодшого дошкільного віку

    Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.
    Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників.
    Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.
    Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.
    Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама-"вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "петров", "сидоров" і т. Д.
    До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.
    Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.
    Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.
    Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був машею-растеряшею. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.
    "доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.
    Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.
    Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).
    Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.
    Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.
    Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.
    Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище - пузирьов. "для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.
    Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.
    Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.
    Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.
    Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), а потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).
    Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.
    Аналіз малюнка. Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "я і школа".
    Кількість малюнків. Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.
    Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.
    Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на ґудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.
    Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.
    Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.
    Колір. Для кожного малюка – потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".
    "я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.